- Вступ
- Великий і зелений
- Утилітарно і серйозно
- Тихий мандрівник
- Висновки, технічні характеристики і комплектація
Утилітарно і серйозно
Відкривши двері, одразу стає зрозуміло, що машина не спрямована на використання у ролі сімейного мінівену. Ручки на усіх дверях дуже тугі та вимагають прикладання чоловічої сили. Водійські й пасажирські дверцята ще можна закрити тихо, набравшись спритності, а от зсувними і багажними доводиться грюкати. Посадка в машину – як у легких вантажівок, з однією сходинкою. Повністю покрита гумою підлога додає практичності – її буде легко мити. Так само і коврики на передньому ряді. Пластик передньої панелі має два тони – чорний і сірувато-бежевий, що додає стильності.
З першого погляду дивують сидіння – біла прострочка на них додає певної респектабельності. Про звичайну тканину здогадуєшся вже торкнувшись їх. Зчеплення туге, через це ліва нога швидко втомлюється (особливо у міському режимі, коли передачі доводиться перемикати часто).
Гарне враження справляє легковий щиток приладів від молодших моделей, особливо вночі, коли починає грати різними барвами підсвітки. Серед стрілкових показників – тахометр зліва і рівень пального справа. Спідометр розташували по центру у цифровому вигляді. Над ним віконце, де можна переглянути інформацію борткомп’ютера, зокрема, температуру повітря назовні, миттєві та середні витрати пального, залишок пробігу на баку, одометр, сервісні повідомлення та інше.
Кермо велике і симпатичне, без шкіряної обшивки. Та це і не проблема, воно легко лежить у руках і має товстий обідок, ним приємно оперувати у тісних місцях. Плюс у тому, що його можна відрегулювати по висоті. За ним блок управління телефоном, зокрема, налаштування гучності та прийому/відхилення дзвінків.
Зверху над склом знаходиться значних розмірів пластиковий козирок від сонця. На його тильному боці знаходиться пасок, під яким можна тримати необхідні під рукою документи. Так само їх можна розмістити і у двох нішах над передньою панеллю під склом. Туди саме вміщається папір формату А4. Єдиний мінус – доводиться сильно тягнутися. В одній з ніш, що ближче до водія, розташували другий USB-вхід, а перед ним «європейську» монетницю для парковок (не для наших умов звісно). Варто додати, що по центру стелі міститься не лише плафон освітлення, але й інформаційний щиток паска безпеки водія і подушки безпеки. Кілька разів, забувши причепити ремінь, я мусив вислуховувати писк і терпіти миготіння червоної піктограми над головою. Якщо ж ігнорував попередження, писк ставав настільки нестерпним і настирливим, що навіть мертвого змусить причепити пасок.
Зліва від щитка приладів, над стильним круглим дефлектором, підстаканник, куди можна помістити і попільничку з кришкою. З протилежного боку, біля пасажира, ідентичний отвір. Під дефлектором регулятори підсвітки приладів і висоти фар, коло яких кнопка увімкнення режиму для слизьких доріг.
На центральній консолі розташували бюджетну «однодінову» аудіосистему, яка попри це може прив’язувати телефон через Bluetooth і транслювати звук через власні динаміки. Над нею додаткова ніша, куди зручно класти телефони – вона має невеличкий бортик. Цікаво, що у випадку дзвінка на мобільний лунає гудок з телефона і з машини одночасно. Музику слухав у дорозі спокійно, заважають лише аеродинамічні шуми, двигуна практично не чути. Водночас на відпрацюванні «бітів» динаміки не витримують і деренчать у задніх боковинах. Ще один недолік «музикалки» – маленькі кнопки. Трохи рятує регулювання гучності на підкермовому пульті, але було би корисно на майбутнє додати туди і функцію зміни треків. Нижче – блок вентиляції салону. Він виконаний стандартно – три ручки-регулятори сили обдуву, його напрямку і температури разом з кнопками увімкнення кондиціонера і рециркуляції повітря. Під ними розташували великі зручні кнопки «аварійки» і центрального замка, якими зручно користуватися, наприклад, коли треба подякувати водію, що пропустив у свій ряд в годину пік. Справа – увімкнення обігріву скла у задніх дверях, який випробувати не вдалося через теплу погоду. Оскільки у нашій модифікації спереду можна було сісти втрьох, підстаканник для третього пасажира зробили відкидним, вмонтувавши його у панель коло приливу ручки КП. Змушений визнати, що трьом на передньому дивані буде важко, особливо середньому – доведеться фактично падати на водія, тож я би рекомендував замовляти двомісний варіант, враховуючи у такому випадку можливість переходу на другий ряд, не виходячи з салону.
Щодо процесу вентиляції виявив цікаву особливість. На четвертій швидкості вентилятора бокові дефлектори у напівзакритому стані потоком повітря починають закриватися повністю, а внаслідок цього з’являється дивний писк, джерело якого розумієш не одразу.
З правого боку передньої панелі додаткова ніша для невеликих речей, а також місткий бардачок з окремим тримачем для невеликих паперів на його кришці.
Перейдемо на другий ряд. Він зустрічає нас цільним тримісним диваном з відкидною спинкою із правого боку для проходу на третій. Для цього слугує ручка на стику спинки й подушки, яку слід потягнути вниз (вона також працює туго). Утворюється не дуже широкий, але цілком нормальний для людей середньої комплекції прохід назад. Хоч тут і зроблено спеціальну сходинку для посадки в салон, але якщо машина планується у використанні в ролі пасажирської, то я рекомендував би встановити додаткову підніжку.
На сидіннях місця багато як у ногах, так і в колінах. Тут є свій блок обдуву на стелі, а також горбок з дефлекторами в ногах, хоча його пластик сильно затоптується. Пасажири можуть обрати холодний чи теплий потік повітря паралельно зі швидкістю вентилятора. На лівій панелі є кишенька, розбита на дві частини. Пластик її бортів м’який і прогинається, тож туди вдавалося засунути навіть 1,5-літрову пляшку з водою. Пасок безпеки для правого крайнього пасажира змушує напружити мізки. Не усі змогли самостійно причепитися, довелося пояснювати, що нижній край паска слід замкнути з правого боку на сидінні, а другий з лівого боку, утворивши таким чином триточковий ремінь. У невикористовуваному стані його кінець ховається в спеціальний паз у пластику бокової панелі. Щоб середній край не бив по стійках і по склу при проїзді нерівностей, його можна також зафіксувати, але уже на стелі. Щоправда, я цього не робив, бо вони випадали, а самі фіксатори вилазили з пазів та падали на багажну полицю і декілька разів доводилося їх вставляти назад. Я би рекомендував виробникові посадити їх на якийсь клей або зробити надійніші тримачі.
Третій ряд сидінь так само можна вийняти із салону, там теж багато місця плюс дефлектори обдуву, щоправда, вже без своїх регуляторів. Кишенька для трьох пасажирів заднього ряду лише одна і маленька, розташована на спинці середнього, однак є розетка. Її зручно використовувати, наприклад, для підключення автомобільного пилососу, щоб почистити покриття багажника.
На фоні гумової підлоги, зашитих пластиком бортів, відкритий метал крил шкода псувати вантажем, а він рано чи пізно отримає пожкодження. Було б непогано прикрити його додатково. Від чужих очей місткий відсік прикривається двома поличками. Єдине, що я додав би – це можливість піднімати крайню з них вгору, як у легкових автівках, оскільки доводиться її знімати і класти на іншу, а то й взагалі перекидати на пасажирські сидіння. Як компенсація цього недоліку – можливість зафіксувати полицю на нижчому рівні. Бампер достатньо міцний, щоб на нього ставати, однак я би не радив спирати на нього дуже важкі вантажі, бо так чи інакше пластик прогинається. Для більшої практичності двері відкриваються на 90 і 180 градусів, утримуючись спеціальним фіксатором.
Pingback: Тест-драйв Renault Trafic: мінівен, мікроавтобус чи вантажне авто? | Renault Ukraine Blog()