Мабуть, кожен з нас хоч раз чув фразу: “Вміли ж робити колись, не те, що зараз!”. Йдеться, звісно, про низьку надійність різних вузлів і агрегатів автомобіля, які, будучи дуже високотехнологічними, досить часто ламаються або дають збої. Наприклад, знайомий, маючи Golf III, говорив, що до Golf IV ще нормальні машини були, а пізніші вже не такі, ненадійні. Дійсно, укомплектовуючи свої автомобілі різноманітними новинками зі світу новітніх технологій, автовиробники постають перед проблемою все частіших звернень власників машин на сервіс, що може зумовити негативне ставлення клієнта до марки. Зважаючи, що процес ускладнення транспортних засобів незворотній, у цивілізованих країнах давно перейшли на отримання значної частки доходу із сервісу, натомість ціни на авто суттєво знижені.
Але чому ж цей процес незворотній? Пояснимо це на прикладі двигуна. Сучасні реалії ставлять дуже багато питань перед конструкторами, зокрема, щодо економії пального, відповідного зменшення об’єму мотора, при цьому підвищення його віддачі. Одним із засобів отримання такого результату є зменшення тертя. Для цього, зокрема, намагаються зменшити розміри тих чи інших деталей, що однозначно позначається і на їхній надійності, особливо в тих жорстких умовах, у яких працює двигун. Метал також з кожним роком стає все якіснішим, однак ринок настільки динамічно розвивається і попит на нові технології такий високий, що металургія не справляється із завданням максимального підвищення міцності матеріалів. Так само застосування більш рідкого мастила дозволяє забезпечити менші втрати енергії на тертя, але не убезпечує деталі мотора.
Задля отримання кращих показників підвищують і робочу температуру силового агрегата, але це впливає на швидше старіння мастила, гумових та пластикових деталей, їхньої деформації. Зрештою, якщо власник забуває замінити змащувальні матеріали або невчасно це робить, то ризики більші, ніж на старому моторі.
Політика дауншифтінгу або зменшення робочого об’єму двигуна також малопозитивно впливає на надійність. Менший об’єм апріорно означає меншу витривалість. Це не нова проблема, і старі агрегати малого розміру так само були менш надійні, ніж великооб’ємні. Скажімо, перші “Запорожеці” зі своїм менш, ніж 1,0-літровим мотором потребував капремонту вже за 30 000 км., тоді як американсько-російський динозавр ЗіС-5 років Другої Світової війни, працюючи в екстремальних режимах і працюючи на найнижчих сортах бензину, міг пройти і 70 000 км..
Однак, як уже було сказано, вихід із цієї ситуації полягає наразі лише в розвиткові якісної сервісної мережі та відповідальному ставленні автовласників до своїх чотириколісних друзів. Адже крім усього зазначеного багато конструкцій не встигають належним чином протестувати – знову ж таки через ті ж ринкові вимоги, що потребують нової моделі авто вже ледь не кожних 3-4 роки.