Раніше ми вже писали про один з Кофейбусів, що розташовані у різних місцях по Києву. Нещодавно зміг потрапити у ще один зразок сучасного підходу до утримання зразків ретро-техніки. Так званий Кофейбус-2 (наскільки мені відомо, нумерація Кофейбусів відбувається відповідно до їх появи у власника) наразі стоїть у м. Києві на Набережному шосе, 2, прямо навпроти приміщень Київпастрансу (емблеми якого, зокрема, видно на склі автобуса). Дістатися туди найзручніше з Поштової площі – для тих, хто їздить на метро просто слід перетнути Володимирський спуск і, подолавши металеві сходи, дістатися майданчика, де ще кілька років тому була прокладена трамвайна колія, і можна було зустріти самі трамваї.
Ззаду цей автобус виглядає найбільш ефектно. Сюди варто прийти просто, щоб подивитися на нього
Цей автобус видно одразу – він білого кольору з яскравими рожевими смугами, творці стверджують, що це оригінальне розфарбування його років випуску (а це, замисліться лишень, 1961 рік). Взагалі це останній автобус вказаної моделі, цінності йому додає і те, що він ходовий. Цю модель виділяли гнуті вікна, розташовані між боковим склом і дахом, за рахунок чого всередину потрапляло багато світла, і салон здавався більшим, ніж насправді; крім цього позаду розташовано велетенський повітрозабірник, що спускається з даху до двигуна, розташованого позаду (це був перший в СРСР автобус із заднім розташуванням мотора). Неформально цю машину називали кометою, за її незвично аеродинамічні форми для тих років. Звісно, на ньому не покатаєшся, але зайти і випити смачної кави можна. Всередину потрапляєш через вузькі, характерні для автобусів 1960-х рр., двері. Прямо навпроти входу знаходиться стійка, де ви зможете замовити напій до смаку, а також кілька тістечок на вибір. Це не кажучи про фірмову маленьку цукерочку, що додається до напою.
На столику біля автобуса – старенький програвач
Фірмова фішка цього Кофейбусу – оригінальні сидіння, що повернуті один до одного. На задньому майданчику (в цьому автобусі ніколи не пролунає: ‘Задня площадка, передайом за проєзд!’) розмістили розкладний столик для великих компаній. Хоча відвідувачі, що сидітимуть на останньому ряду все ж майже діставатимуть колінами до краю столика. Але це навряд велика проблема, адже це не ресторан, чашечку кави можна і в руках потримати, не нахиляючись часто вперед. Що сподобалось особисто мені, то це сидіння розташоване перпендикулярно до напрямку руху перед задніми дверима. Біля нього немає столика, але без нього автобус не мав би ще однієї ізюминки. Мені просто було приємно сісти в нього на кілька хвилин і уявити, як воно – їздити так.
Місце водія збережене максимально близько до оригіналу (все ж час від часу автобус їздить). Єдине що навряд у 1960-і була можливість виставити таку гору зі стаканчиків перед собою
Кофейбус приймає відвідувачів щодня з 9.00 до 21.00. Приємно, що з’явився такий проект, і приємно, що використовуються незвичайні автобуси, такі, яких багато хто з молодого покоління вже й не бачив.
На стійці можна не лише замовити каву, а й пороздивлятися розмаїття цікавинок і сувенірів
4 повноцінних столика, а також безліч масштабних моделей розташованих у різних куточках автобуса
Повністю збережено задній ряд, на якому попри відсутність підлокітників зіз зручністю розміститься велика компанія
Задні двері тимчасово не пускають відвідувачів
Місце кондуктора, що розміщене перпендикулярно до напрямку руху
Один зі столиків
На іншому столику розмістився старенький магнітофон “Юпітер 203” з модельками зверху. До речі, на більшості з масштабних моделей чомусь відсутній передній бампер
Зараз таких маленьких вітрових люків уже не зустрінеш
Я обрав столик, на якому стояв самовар. Зручно, що крім серветок у скляночці також патички для розмішування цукру і самі пакетики з цукром
Смачне лате і невеличкий десерт – можна відпочити, здійснивши свій професійний журналістський обов’язок
