Тест-драйв Mitsubishi Pajero Sport: для тих, хто знає, як має виглядати справжній автомобіль

У кожного чоловіка настає такий момент у житті, коли він вирішує стати автовласником. І майже у кожного автовласника настає такий момент, коли він хоче бути власником справжнього чоловічого автомобіля. Після кількох років їзди на китайському седані зі 130-міліметровим кліренсом мені також закортіло зрозуміти, як це – розслабитись за кермом і не зважати ні на жодні хвилі асфальту, ями, горби, а то й на бордюри. З кандидатурою визначився дуже швидко – Mitsubishi Pajero Sport. Саме його і вирішив протестувати, щоб дізнатись хоча б трохи більше про філософію цього автомобіля.

Ще одразу, після появи останнього покоління  моделі, авто вразило своїми серйозними,  далеко не штучними, обрисами справжнього позашляховика. При цьому в ньому немає зайвої агресії, яку дизайнери іноді намагаються вичавити ледь не з кожної деталі – машина має абсолютно спокійний, урівноважений дизайн, а скруглені лінії передка тільки додають їй приязності.

Миролюбивий культурист

Зовні Mitsubishi Pajero Sport складає дуже «вагоме» враження! Це при тому, що Pajero Sport спробували максимально окультурити: він має хромовані підніжки, дзеркальця заднього виду, ручки дверей, облицювання протитуманок і лаконічну фірмову решітку радіатора. Ззаду розкішності додає така ж хромована декоративна планка на кришці багажника, а також агресивного дизайну ліхтарі. Але це все лише якісь «браслетики», «кільця» і такого ж роду прикраси на руці грубого сільського хлопця. Усім своїм виглядом Pajero Sport показує, що прихорошився лише для того, щоб сподобатися майбутньому покупцеві, сутність же його інша: впевнене долання важких перешкод на своєму шляху. На це, зокрема, натякають спеціальні захисні «джиперські» вставки спереду і ззаду на бамперах. Деяким мінусом, можливо, слід назвати прикріплення запасного колеса під багажником, а не, скажімо, на задніх дверцятах, як це було раніше на справжніх позашляховиках. Хоча заради справедливості варто відзначити, що на попередньому поколінні запаски на дверцятах також не було, тим паче схоже, що гайка кріплення розміщена на підлозі багажника і не закисне у потрібний момент. Кого ж вабить автентика, то до його послуг модель Pajero Wagon: там за заднім склом у симпатичному, виконаному стилістично заодно з кузовом чохлі висить “расово православна” запаска.

Суворий комфорт

Посадка в Pajero Sport на любителя, треба мати доволі хорошу форму, щоб комфортно залазити у високий автомобіль. Є небезпека вдаритись головою об низький дах, а штанину замастити об поріг. Правда, вже на другий день їзди я зміг досить акуратно заповзати в машину, використовуючи, як виявилося зрештою, зручну і широку підніжку. І в цих незручностях немає нічого дивного, адже саме зручність авто полягає в можливості долати простори, недоступні для звичайного легковика, а це лише маленькі супутні недоліки.

Простір над головою не надто великий – як на першому, так і на другому ряду. Однак я головою стелю не підпирав, не пощастило моєму товаришу з його ростом під 1,90 м.: він постійно шовгав головою об ще більш занижену через виділену для люка нішу стелю (в такому випадку можна взяти модифікацію із глухою стелею, ще й зекономити при цьому). При цьому це єдиний недолік люка, адже певен, що влітку приємно пустити в салон трохи сонячних променів. Навіть взимку, просто відкривши шторку салон ніби стає світлішим і візуально більшим. Це особливо актуально для тестованої модифікації, де салон обшитий чорною шкірою, а світлі панелі розташовані лише нижче поясної лінії. Зважаючи на останнє доводиться акуратно залазити і вилазити з авто, щоб не замастити бежевий пластик. Для ніг місця достатньо, не доводиться їх підгинати під себе. Сидіння не дуже м’які й назвати їх комфортними не можна, але й «мінус» їм не поставиш. Посадка така, що не дозволяє надто розслаблятися, машина ніби змушує завжди бути напоготові, щоб реагувати на несподіванки під час поїздки. Водійське і пасажирське оснащені електроприводами, які мають широкий діапазон регулювань, однак із закритими дверима туди трохи незручно дістатися рукою, особливо, якщо одягнений у зимовий одяг. Долоня однак пролазить.

На передній панелі усе знаходиться перед очима, і сильно тягнути руку нікуди не доводиться. Безумовним плюсом є наявність «клімату» у всіх версіях авто, а також мультифункціонального, оздобленого шкірою керма (так само обшиті важелі роздатки і КП), яке до того ж має підкермові пелюстки перемикання автомата в ручному режимі. Пізніше я з’ясував, що в них немає нагальної потреби, оскільки навіть в автоматичному режимі двигун працює досить комфортно. До речі, на цьому ж кермі знаходяться і кнопки керування аудіосистемою і круїз-контролем. Панель приладів лаконічна і має спортивну стилістику, особливо вночі, при увімкненні зовнішнього освітлення, вона отримує червоний фон. Можна було би навіть сплутати з Lancer, якби не висока посадка. Зручно виконане інформування про тип приводу, який використовується: на полі третього «колодязя» з показниками рівня пального і температури двигуна розташовано схему машини. В залежності від режиму світяться відповідно задня чи обі вісі, а у випадку застосування жорсткого блокування підсвічуються піктограми блокування диференціалів. По центру торпедо вивищується горбок бортової системи, яка показує середню витрату пального, графік витрат протягом останнього часу, компас і годинник звісно. Для економних водіїв це буде зручно, оскільки цифри витрати великі і легко контролювати, наскільки акуратно ти їздиш.

Аудіосистема підтримує як режими програвання музики із CD, так і з USB ( його вхід розміщено зверху в бардачку) і AUX (входи розташовані на дні відсіку всередині центрального підлокітника). Екран керування системою типу touch-screen, на жаль, недостатньо сучасний: він резистивний і трохи більше відволікаєшся від дороги, намагаючись натиснути ту чи іншу кнопку, чого можна було би уникнути за використання ємнісного екрану. Також наш другий тест-пілот стверджує, що звук в динаміках недостатньо хороший, тим не менше я не помітив якихось недоліків у звучанні, та й це придирки людини, у якої фактично домашня студія звукозапису.

Великий плюс наявність підігріву передніх сидінь, який має два режими: помірний і сильніший. Прогрівається не лише подушка, але також і спинка, причому на другому рівні «опалення» ще й дуже швидко, хоча я від початку поїздки вмикав перший і цього вистачало, оскільки в іншому випадку доводиться лізти далеко за важіль КП до кнопок, яких не видно: вони заховані глибоко в ніші під центральною консоллю і маніпулюєш ними інтуїтивно. Нижче від них розташована така собі «візитниця» – невеличкий відсік, куди дійсно можна скидати тонкі маленькі речі, на зразок тих же візитівок або дріб’язку. Крім цього наявні два підстаканники, хоча вони прямо під ліктем і користуватися ними може бути трохи незручно. Перед ними ще один ящичок для ще мілкіших об’єктів. Плюс одна зручна ніша зроблена під блоком «клімату», над кнопками підігріву сидінь.

Крутилки клімат-контролю зручні й прості у керуванні, а салон швидко прогрівається, отже, за мікроклімат в салоні машини тверда п’ятірка.

З огляду на висоту розміщення пасажирів і значну площу засклення, огляд з місця водія дуже хороший. Дещо складніше контролювати передній габарит, але все це через ту ж висоту Mitsubishi Pajero Sport. Якщо пішохід переходить дорогу прямо перед авто, то він сильно прихований під капотом, а дитину можна й взагалі не побачити. Але це також справа звички – буквально за кілька днів без особливих труднощів контролював габарити машини по всьому периметру і протискався у досить таки вузьких місцях між припаркованими дорогенними «бімерами» та «мерсами», зовсім не боячись їх царапнути чи зачепити, тим більше ситуацію значно полегшують величезні дзеркальця заднього огляду, в яких бачиш як птахів у небі, так і колеса автомобілів, що їдуть поряд.

На задньому ряду з відносним комфортом розмістяться навіть три пасажири, значною мірою це завдяки відсутності високого центрального тунелю. Цікаво, що регулюючи переднє пасажирське сидіння можна як максимально звузити простір для ніг заднього пасажира, так і надати йому змогу закинути ногу на ногу. Також до послуг останнього зручний підлокітник з двома висувними підстаканниками у ньому. Шкода лише, що назад не облаштовані дефлектори обдуву, хоча, як уже казав, попри великі розміри салон швидко прогрівається.

Окремої розмови та похвальних слів заслуговує багажне відділення. Наприклад, вибираючись час від часу на недільні поїздки у магазин в сімейному седані частину покупок тримали на руках усі пасажири. В Pajero помістилося все, ще й шторкою зверху закрили. Якщо ж все-таки доведеться складати задній ряд, то не доведеться докладати значних зусиль: по кутках спинок знаходяться зручні ручки, якими легко скористатися, як із салону, так і знадвору. Лише трохи тягнеш вперед і майже невагома спинка падає вперед. Розкладаються так само просто – однією рукою.

 

Наостанок слід похвалити компонування матеріалів у салоні, де пластик, що імітує алюміній органічно поєднується з таким, що повторює карбонове волокно. Виходить стильно і дійсно досить таки спортивно.

Суб’єктивні враження від процесу керування

Слід визнати – надзвичайної тиші від авто важко очікувати. 2,5-літровий турбований двигун жодної миті не дозволяє забути про те, що під капотом справді дизель. Хоча на холостих обертах зайві звуки від мотора не напружують.

Одразу необхідно мати на увазі, що ця машина усіляко намагається показати: вона не придатна для агресивної та різкої їзди. Правда у випадку втискання педалі газу в підлогу автомобіль кидається вперед, а товариш зауважив, що його таки дійсно вдавило в сидіння під час розгону. Але реакції насправді досить плавні, виразно відчувається турбояма, яка триває секунди 2-3. Тим не менше, зрозуміло одне – пасти задніх в потоці руху водій не буде, хоча першим до наступного світлофора також не приїде. Автомат не надихає до активного руху, при цьому значних затримок у перемиканні передач не спостерігалося. Вже доволі довго перебуваючи за кермом автомобіля, я раптом усвідомив, що взагалі не відчуваю моменту перемикання передачі. І це без будь-яких високотехнологічних подвійних зчеплень (досвід їзди на «фольксвагенівській» DSG мав і з упевненістю можу сказати, що різниця не відчутна, Pajero навіть трохи кращий). Між іншим можливо через цей момент і не вдалося зрозуміти призначення ручного режиму в АКП, адже машина чудово їде і в автоматичному, а момент, коли треба штовхати важіль або натискати на пелюсток за кермом не відчуваєш. Витрати пального дещо бентежать на фоні останніх цін (навіть на дизпаливо), але за акуратної їзди реально добитися на Pajero Sport 2.5L витрат у 9,8 л./100 км. по місту, тобто заводські показники цілком правдиві.

На цьому фоні справила хороше враження педаль гальма. Лише зважаючи на неї можна стверджувати, що це справжній чоловічий автомобіль – вона надзвичайно туга. Реакція на її натискання однозначна і беззаперечна: гальма ледь не одразу хапають авто у свої міцні лещата.

Кермо продовжує доводити загальну налаштованість автомобіля – у 90-градусний поворот заходиш, декілька разів перехопивши руками кермо. На прямій дорозі, підрулюючи, також не досить добре розумієш, на який градус автомобіль поверне. З іншого боку на бездоріжжі це може бути більше позитивним моментом, оскільки дозволятиме чіткіше спрямовувати важку машину по крутих схилах і значних нерівностях.

Найбільше ж задоволення отримуєш, коли їдеш по нерівному асфальту: нехай то ями, чи горби. Широченні колеса з високим профілем дозволяють не надто напружуватися маневруванням між вибоїнами, колеса буквально пролітають над ними, складається враження, що всі горби машина підминає під себе. Те ж стосується і бровок. Автомобіль майже повністю «ковтає» той момент, коли заскакує на них, це можна зрозуміти хіба з незначного покачування кузова. Але при цьому слід також пам’ятати, що зустрівши значнішу нерівність на швидкості, автомобіль досить жорстко передасть удар на пасажирів. Надмірної інтелігентності від нього не дочекаєшся. Це просто суворий і брутальний мужик, який приміряв на себе діловий костюм.

Не обійшлося і без виїзду на бездоріжжя. Він був досить показовим і дав зрозуміти, що повний привід тут для справді складних ситуацій, коли машина здавалося б остаточно загрузла. Коли ми виїхали на снігову цілину і завбачливо увімкнули повний привід, Pajero Sport настільки легко справлявся із нею, що ми вирішили ризикнути і вимкнути передню вісь, залишивши лише задню. І… нічого не змінилось. Позашляховик так само впевнено їхав уперед, зовсім не показуючи, що він наразі «інвалід» на одну з осей.

Висновки

Однозначно можна стверджувати щодо Pajero Sport одне: якщо ви спокійний, статечний і врівноважений водій, то ви отримаєте величезне задоволення від тієї покладистої незворушності, з якою цей автомобіль буде долати простори доріг – як рівних, так і бездоріжжя. Людина, що любить активну їзду також не буде розчарована, адже 178 к. с. турбодизеля вистачає для активного розгону в межах швидкісних рамок, до того ж слід пам’ятати про валкуватий високий кузов авто. А показне викаблучування м’язами слід залишити для гламурних пацанчиків на «субаріках» та «евіках».

Загальні дані:
Тип кузова	універсал
Дверей/місць	5/5
Габарити, Д/Ш/В, мм	4695/1817/1800
База, мм	2800
Колея передн./задн., мм	1520/1515
Кліренс, мм	215
Маса споряджена/повна, кг.	2070/2710
Об’єм багажника, л.	714/1813
Об’єм бака, л.	70
Двигун:
Тип	дизельний з безпосереднім впорском
Розт. і к-сть цил./кл. на цил.	R4/4
Об’єм, см. куб.	2477
Потужність, кВт(л. с.)/об./хв.	131(178)/4000
Макс. об. мом., Нм/об./хв.	400/2000-2750
Трансмісія:
Тип приводу	повний
КП	5-ст. авт.
Ходова частина:
Гальма передні/задні	диск. вент./диск. вент.
Підвіска передня/задня	незал./зал.
Підсилювач	гідро
Шини	265/70 R16
Експлуатаційні показники
Максимальна швидкість, км./год.	179
Розгін 0-100 км./год., с.	11,7
Витрата місто-траса, л./100 км.	9,8-7,3
Гарантія, років/км.	3/100000
Періодичність ТО, років/км.	1/15000