Пройшло понад 100 років з того часу, як під колесами автомобіля загинула перша людина. Сталося це в Англії. Літню жінку збила машина, яка пересувалася зі швидкістю 15 км/год! Минуло століття, і кількість жертв на дорогах стало обчислюватися мільйонами. Людство за цей час втратило в автокатастрофах майже стільки ж життів, скільки у Першій світовій війні. Автомобіль став чи не найбільш небезпечним видом транспорту.
У МВС України наводять такі цифри: щодня на дорогах країни гине більше 100 людей, понад 600 отримують поранення. Кожні 20 хвилин жертвою дорожньої пригоди стає дитина. Один з десяти помирає, не доживши і до 14 років. Проблему зменшення летальних результатів у дорожньо-транспортних пригодах намагаються вирішити в усьому світі. У США і Західній Європі спостерігаються відчутні успіхи. Насамперед через те, що культура керування автомобілем там набагато вища. За тієї кількості машин на душу населення, яка в кілька разів перевищує наші показники, аварій там в 2-3 рази менше. Але важливо й інше – західним лікарям вдається рятувати тяжкопоранених значно частіше, ніж нашим. Не тому, що вони є кращими фахівцями. Просто постраждалим вчасно надають першу медичну допомогу.
На жаль, мінімум одну третину з тих, хто помирає в результаті отриманих у дорожньо-транспортних пригодах травм, можна було б врятувати. Люди до прибуття лікарів залишаються сам на сам у такій ситуації, спливають кров’ю, протягом тривалого часу не отримуючи ніякої медичної допомоги. Ці сумні обставини призводять часом до незворотно тяжких наслідків.
Справа тут не лише в катастрофічній нестачі автомобілів швидкої допомоги або неможливості через пробки швидко дістатися до місця події. Звісно, якби як у Швейцарії лікар вже на двадцятій хвилині з моменту отримання виклику був доставлений до потерпілого, проблем було б куди менше. Але ось що цікаво: у Швейцарії навіть за ті кілька хвилин очікування потерпілий неодмінно отримає необхідні ліки, буде перев’язаний, покладений в певну позу (залежно від того, які у нього пошкодження). Треба буде – і шину накладуть, і укол зроблять, і штучне дихання. Хто ж усе це має робити в нас? Свідки події, ті ж учасники дорожнього руху, звичайні люди, які мусіли би сумлінно пройти спецкурси невідкладної допомоги.
Раніше вважалося дивом “воскресіння” людини після повного припинення дихання, зупинки серця. І тільки в двадцятому столітті дослідження вчених довели: в момент припинення серцебиття смерть ще не настає. До загибелі приводять наступні кілька хвилин кисневого голодування мозку. Отже, якщо трапилася серцево-легенева зупинка (при вчасно наданій першій допомозі) є шанс повернути потерпілого до життя. Тому важливо вміти надати першу медичну допомогу, не розгубившись у критичній ситуації.
Кожна хвилина важлива при раптовій зупинці биття серця і дихання у дорожньо-транспортних пригодах, при гострому інфаркті міокарда в дорозі, через крововтрати при будь-яких травмах, при опіках, замерзанні, ускладненнях цукрового діабету, електротравми. Ці навички стануть в нагоді не тільки в дорозі, але і в повсякденному житті.
Мільйони життів врятовано звичайними громадянами, що волею долі опинилися близько події і не побоялися прийти на допомогу. Ті десятки хвилин до приїзду швидкої визначають, чи жити потерпілому, стати інвалідом або ж щось гірше. Кожен може опинитися в ситуації, коли без зволікань потрібно провести штучне дихання із закритим масажем серця. Важливо пам’ятати – клінічної смерті можна уникнути. На запуск серця, відновлення дихання відводяться максимум хвилин п’ять (бувають винятки). Необхідних навичок набувають під час навчання в автошколах, на спецкурсах. Просто треба їх вивчати не для галочки. Коли-небудь навички першої допомоги можуть врятувати життя.
