Тест-драйв Hyundai Tucson 2022: прото-кіберпанк?

Зовнішність Hyundai Tucson: ближче до кіберпанку, ніж Tesla

Отримуючи на тест-драйв Hyundai Tucson, я, звісно, ближче оцінив його зовнішність. Поглянувши на авто спереду, далеко не одразу зрозуміло, в якому місці секції решітки радіатора перетворюються у вмонтовані в неї денні ходові вогні LED DRL. Завдяки тому, що вже з базової комплектації вони зроблені на основі світлодіодів, дизайнерам вдалося дуже органічно «вмалювати» фронтальну оптику в передок. А от фари головного світла Multy MFR, відповідно до сучасного тренду, інстальовані в бампер. І сприймаються більше як якісь продубльовані дуже великі протитуманки. Проте лише у двох найдорожчих версіях фронтальна оптика світлодіодна, утворена з кількох окремих LED-блоків. У простіших авто стоять звичайні галогенові. Також дві дорожчі версії Hyundai Tucson мають специфічне оздоблення решітки радіатора під назвою DARK CHROME. Тобто за світлового дня як планки решітки, так і емблема марки здаються затонованими. Увечері ж, під світлом ліхтарів, авто починає виблискувати так, неначе решітка покрита суто хромом. Красивий ефект. Крім цього, можна помітити, що вздовж нижнього краю переднього бампера Hyundai Tucson проходить тоненька хромована смужка. Такий молдинг теж встановлюється лише у комплектаціях Elegance і Top Plus, оскільки він повинен додавати автомобілю своєрідної респектабельності. А ще цю функцію у цих же версіях виконують сріблясті накладки під бамперами у виконанні SATIN CHROME. Разом із ідентичним оформленням верхньої лінії вікон Hyundai Tucson. От тільки в останньому випадку покриття металізоване. Особливо ефектно виглядає імітація повітрозабірника на задній стійці даху. Зверху ж кожен Hyundai Tucson обладнаний компактними, ледь помітними рейлінгами. Вони мало впливають на загальний вигляд авто. Але це й добре, оскільки таким чином не псують його в цілому спортивного і підтягнутого вигляду. Тестовий Hyundai Tucson у максимальній комплектації було оснащено заднім парктроніком. Проте мене здивувало, що власники базової машини позбавлені його взагалі. Враховуючи справжню, не «стеллантісівську» претензію на преміальність, у такому рішенні я не бачу логіки. На такому виразному й недешевому авто парктронік мав би бути як обов’язкове оснащення. На решті комплектацій у задньому бампері розставлено чотири датчики, які захоплюють і бокову зону по діагоналі. Були на тестовому топовому Hyundai Tucson і чотири датчика переднього парктроніка. Але вони в свою чергу недоступні й для другого рівня оснащення. Тут я можу більш-менш погодитися – у водія є очі і дивиться він ними здебільшого через лобове скло. Не так уже й складно під’їхати до перешкоди, опираючись виключно на чуття габаритів. Подібна до парктроніків хиба в списку оснащення стосується і задніх ліхтарів Hyundai Tucson. Лише у двох дорожчих версіях вони зібрані зі світлодіодів. Навіть у другому, і вже далеко не дешевому, рівні оснащення стоять звичайні лампочки. Але й у цьому випадку знову хочеться згадати злим гучним словом один із брендів Stellantis – Peugeot. Якщо вони хотіли імітувати пазурі лева у світлі задніх ліхтарів, повчіться у Hyundai як це треба було зробити. Та й взагалі Hyundai деякими своїми новими моделями вирушив у захоплюючу подорож до світу кіберпанку. Те, до чого так і не спромігся навіть святий Ілон. Чого тільки вартий мінівен Staria. Ще одне стильне рішення – вмальовані в зовнішні дзеркальця заднього огляду повторювачі поворотів. І попри те, що зараз його використовують ледь не всі автовиробники, на Hyundai Tucson смуги поворотників ідейно продовжують сріблясту вставку, що візуально нагадує стійки для камер заднього огляду на такому авто, як Audi e-tron. Пластиковий обвіс виконує на Hyundai Tucson не лише практичну функцію захисту бортів, але й дизайнерську. Адже він, під стать кузову, має рубані лінії. У нього ж вмонтовані й бризковики всіх чотирьох коліс. Таким обвісом авто комплектується вже з базової версії. Легкосплавні диски R19 дуже личать загальному дизайну Hyundai Tucson, оскільки мають такий самий рубано-різаний стиль. У їхньому химерному візерунку ледве проглядаються п’ять бумерангоподібних спиць. Доповнює картину двокольорове сріблясто-чорне забарвлення дисків. Між іншим, про колеса. А конкретніше про запасне. У гібридній версії Hyundai Tucson його немає. Немає навіть докатки. Лише так званий ремкомплект Tire Mobility Kit (TMK), що складається з компресора і герметика. Але їхнє застосування максимально автоматизовано. Наприклад, представники Hyundai навіть не рекомендують під час ремонту пошкодженої шини виймати з неї предмет, що її пошкодив. Навпаки, слід одразу під’єднати до авто компресор, не вимикаючи при цьому двигун, оскільки робота компресора може розрядити акумулятор. Після цього баночку з герметиком слід спершу добряче струсити, а потім… під’єднати шланг компресора до неї. А вже саму баночку безпосередньо до компресора. Увімкнувши його, повітря закачається в шину разом із герметиком. Відтак, на пошкодженій шині можна буде їхати без обмежень швидкості, але на обмежену відстань у кілька сотень кілометрів. Традиційно місце для ремкомплекту передбачили під підлогою багажника, де зазвичай і лежить запаска.

Інтер’єр Hyundai Tucson: техносенсори перемогли класичні кнопки?

Функціонал картки-ключа

Усі Hyundai Tucson комплектуються функцією центрального замка. Нею можна керувати з підлокітника водія. Тут знаходиться перемикач на два положення – щоб розблокувати двері та заблокувати (з червоним індикатором). Перемикач на підлокітнику мені сподобався: навпроти обидвох положень зроблено заглиблення, завдяки яким позиції намацуються тактильно. Проте, узявши на тест-драйв Hyundai Tucson, найчастіше я користувався симпатичним пультом дистанційного керування. Наразі це найсимпатичніший аксесуар із тих, з якими я мав справу. Хоч і не зовсім мій формат. Я люблю грубіше виконання японських автівок. А підвішаний за вушко на брелок до інших ключів, цей пульт найорганічніше дивитиметься в руках якої-небудь жінки. Адже нехай його тильна і лицьова частини виконані із чорного пластику, широка рамка пофарбована в сріблястий колір. До того ж блок кнопок додатково має хромоване обрамлення. На задній кришці красується лого марки Hyundai. Спереду ж бачимо якось аж занадто багато кнопок для звичайного пульта центрального замка. Щодо незнайомих кнопок, то про них дещо пізніше. Зі знайомих лишається три. Та, що знаходиться вище решти, блокує двері й має два тактильних виступи, завдяки чому автомобіль можна безпомилково заблокувати навіть уночі, всліпу. Кнопкою ж, яка знаходиться нижче і лівіше, двері розблоковуються. «HOLD» допомагає дистанційно відкрити та закрити кришку багажника. Але для цього кнопку треба затиснути на кілька секунд. Кожне натискання будь-якої з кнопок супроводжується блиманням червоного індикатора на сріблястій рамці. Само собою всередині пульта заховано фізичний ключ, і сріблясте вушко, відформоване в корпусі блока, є його голівкою. Щоб його витягнути, потрібно затиснути виокремлений сегмент на кришці з тильного боку й потягнути за вушко. Але подальший розвиток технології центрального замка – функція безключового доступу SMART KEY – з’являється лише з другого рівня оснащення. За її наявності двері як водія, так і переднього пасажира доповнюються чорною кнопочкою на ручках, завдяки якій, розблокувати і заблокувати всі дверцята Hyundai Tucson можна не дістаючи ключі з кишені. Але що робити, коли ви повернулися на парковку за своїм автомобілем, а хтось інший поставив своє авто настільки близько, що ви не можете не те, щоб протиснутися між машинами, а навіть кнопку на ручці натиснути. Саме час згадати про опцію, про яку я обіцяв розповісти. А саме асистента дистанційного паркування Remote Smart Park Assist (RSPA). І нехай вас не дивує, що це опція для обраних. Тобто виключно для топових комплектацій. Керування RSPA відбувається з пульта дистанційного керування центральним замком. Для початку потрібно активувати саму функцію, тож для цього виходимо з авто і блокуємо двері. Потім затискаємо на кілька секунд кнопку «HOLD», внаслідок чого спалахнуть денні ходові вогні Hyundai Tucson, а десь із моторного відсіку залунає м’яка роботизована мелодія. Це означає, що авто готове до віддаленого керування, тож затискаємо або кнопку руху вперед, або кнопку руху назад. Щоправда, треба стояти доволі близько до машини, аби вона ловила сигнал пульту і рухалася в потрібному напрямку. Таким чином, виставивши авто рівно перед паркувальним слотом, можна заїхати в нього, не будучи за кермом. Те ж стосується і виїзду з парковки.

Стандартні та не дуже засоби підвищення комфорту

Усі вікна кросовера з базової версії матимуть легке тонування зеленуватого кольору. І воно особливо личить тому болотно-зеленуватому відтінку кузова, у якому був узятий на тест-драйв Hyundai Tucson. З комплектації Elegance власник Hyundai Tucson отримує можливість складати зовнішні дзеркальця заднього огляду за допомогою електроприводу. Це корисно під час дуже тісних роз’їздів та й просто, залишаючи авто на парковці. Достатньо просто натиснути спеціальну кнопку біля джойстика електроналаштувань дзеркалець. Базовою для Hyundai Tucson функцією є можливість в один клік опустити або підняти скло передніх дверей. Крім цього, склопідіймачі травмобезпечні, отже, скло повинне автоматично зупинитися, якщо у вікно висунуто руку або голову. А от травмобезпечні склопідіймачі з автоматичним режимом задніх дверей з’являються на Hyundai Tucson лише з комплектації Elegance. Зате в усіх машинах є можливість заблокувати три пасажирських склопідіймача. Для цього слід натиснути кнопку позаду блоку електросклопідіймачів. Та дизайн їхніх кнопок мені здався не найвдалішим. Їхні кінці неначе загнуто вниз, що не сприяє позитивному досвіду використання. А опцію автозатемнення салонного дзеркальця заднього огляду я би додав і в комплектацію Dynamic. А так у перших двох рівнях оснащення власнику Hyundai Tucson уночі доведеться гратися з важелем на корпусі дзеркальця, що взагалі-то не дуже личить такому експресивному і досить дорогому авто. У версіях Elegance і Top Plus карти дверей обшиті трохи якіснішим пластиком. Судячи з усього, його ключова відмінність – це м’якість верхніх панелей. Крім цього, дві дорожчі версії Hyundai Tucson доповнені металізованими накладками на пороги під назвою «DELUXE». Хоча на їхній поверхні вказана назва моделі авто, а не їхня. Неабияка опція, щоб заштовхувати її подалі від базової комплектації, зате вона виконує захисну роль порогів. Обидва передніх пасажира мають по сонцезахисному козирку з підсвіткою. Проте я знову ж таки не дуже розумію, чому вона з’являється аж із другої комплектації. Правда, продумана непогано. Лампочка розташована не в козирку, а в стелі. І взагалі її можна вимкнути окремим перемикачем (його ближчим до пасажира положенням). Дзеркальце ж закривається спеціальною шторкою зі зручним виступом-ручкою на її поверхні. А потягнувши убік спеціальний пластиковий елемент у зовнішньому периметрі козирка, можна перекрити сегмент лобового скла, де кріпиться салонне дзеркальце заднього огляду. А це хворе місце багатьох авто, коли призахідне сонце потрапляє саме у цей вузенький сегмент. На бортику такого додаткового елемента, в місці, де впираються пальці, зроблено серію виступів для легшого оперування ним. Звісно ж присутня опція захисту вікон дверей від сонячних променів. Для цього потрібно вийняти козирки з одного із фіксаторів і розвернути вбік. Також біля кожного із косметичних дзеркалець присутній фіксатор для пластикових карток. А от у картах задніх дверей я знайшов сонцезахисні шторки для задніх пасажирів. У неробочому стані вони повністю ховаються всередині карт. Щоб виставити ці шторки у робочий, потрібно витягнути їх за спеціальний язичок і зафіксувати на двох кронштейнах верхньої віконної рамки. Схоже рішення я раніше зустрічав лише в Mazda CX-9 і у Renault Espace, які являються своєрідними топами модельного ряду марок. А Hyundai Tucson далеко не є великим кросовером – це лише середньорозмірний сімейний автомобіль. Проте і в нього є така опція. Єдиний нюанс – шторки з’являються лише в топовій версії авто.

Тест-драйв Hyundai Tucson запам’ятався також красивими сидіннями, які у топовій версії були обшиті шкірою, частково перфорованою. Проте навіть у третьому рівні оснащення вони обшиваються нехай трохи якіснішою за стандартну, але все-таки тканиною. Добре хоч кермо і важіль КП оздоблені шкірою з базової версії. Щоправда, власники автоматів трохи урізані в шкіряній розкоші. Чому так – дивіться у розділі, де я розповім більше про техніку Hyundai Tucson. На жаль, творці Hyundai Tucson вирішили, що електроприводи обидвох передніх сидінь – занадто престижна опція, тож додали її лише в топовій версії. Хоча, на мою думку, вона була би незайвою і в Elegance. Керування електроприводами здійснюється з ближчих до дверей бокових панелей пластикових основ сидінь. Поштовхами вертикально розташованого слайдера змінюється кут нахилу спинки. У свою чергу горизонтальний слайдер керує одразу трьома напрямками регулювань. Повздовжніми коливаннями слайдера регулюється глибина посадки. Натискаючи на або тягнучи його передній край вгору, можна налаштувати кут нахилу подушки. Здійснюючи ті ж операції із заднім краєм, змінюється висота посадки. Мені сподобалося, що передня частина нижньої поверхні цього слайдера знаходиться під іншим кутом відносно задньої. Таким чином, наосліп легше знайти одне з двох регулювань. Тут слід додати, що налаштування висоти посадки водія доступне вже з базової комплектації, просто здійснюється механічним чином. А от пасажир відрегулювати своє сидіння за висотою зможе лише у топовій версії. Та, крім зазначених можливостей, починаючи з третього рівня оснащення, водій отримує регулювання поперекової підтримки. Воно здійснюється з круглого джойстика на чотири положення: висунути валик підтримки, прибрати його вглиб спинки, підняти вище або опустити нижче. Ергономіці джойстика сприяють два заглиблення на його поверхні навпроти позицій регулювання в горизонтальній площині. Це знову ж таки дозволяє легше намацати потрібну функцію. Цей тип налаштувань також доступний у третьому рівні оснащення і також здійснюватиметься механічним чином. Така версія авто була би цікавішою для мене, оскільки до цього був досвід використання механічного регулювання поперекової підтримки лише у двох напрямках. На цьому із сидіннями можна було б і закінчити, якби не одне але. Уявімо, що Hyundai Tucson ділять між собою двоє членів родини. У такому випадку згодиться функція пам’яті положення водійського крісла на дві комірки. Щоб комп’ютер запам’ятав одне з них, після ручного налаштування сидіння потрібно водночас затиснути дві чорні глянцеві кнопки, які знаходяться на карті дверей водія: «SET» і «1» або «2». Пролунає звуковий сигнал, після чого можна спокійно продовжувати рух, а потім залишити машину «змінному» водію. Наступного разу достатньо буде натиснути «1» або «2», і крісло автоматично повернеться до здійснених вами раніше налаштувань. І нехай переднє пасажирське сидіння не має пам’яті регулювань, проте в топовій версії у нього є своя родзинка, якої немає навіть у водійського. Це так звана система Walk-in, яка повинна покращувати комфорт задніх пасажирів. Адже вони, користуючись перемикачами на внутрішній боковині спинки переднього крісла, можуть самостійно відхилити її вперед або посунути все сидіння ближче до торпедо, звільнивши місце для ніг. Ззаду й так доволі просторо, а разом із подібною функцією Hyundai Tucson опиняється за крок до справжнього, а не вдаваного преміум-сегменту. Адже схожі можливості здавна вважаються перевагою люксових лімузинів. Та й перемикачі досить ергономічні, з чітко вираженими ямками на поверхні кожного з них. Відтак, натискаючи їхню передню частину, можна посунути спинку або крісло вперед, а затискаючи задню – назад. Інакше кажучи, мають задні пасажири щастя. Тестовий Hyundai Tucson було укомплектовано опційним пакетом Panorama, який коштує чимало – 34700 грн. Враховуючи реалії сьогодення, я би назвав його «Помирати – так з оркестром». Помирати росіянам, звісно, не нам. З огляду на його назву, можна зрозуміти, що мова йде про наявність панорамного даху. Він складається з двох секцій. Причому передня функціонує як люк. Пульт керування цим люком розташований на панелі увімкнення салонного освітлення. І вона виконана дуже красиво. Задня її частина напівобрамлена чорним глянцевим пластиком, у який вмонтовано плафони з лампочками – окремо для водія і переднього пасажира. В пакеті Panorama ці лампочки, власне, як і лампочки для задніх пасажирів світлодіодні. Їхній пульт оточений сріблястою рамкою, а кнопок керування лише дві. Більшою зліва на постійній основі вмикаються обидва плафона. Менша кнопка справа вмикає їх лише за відкритих дверей. Між ними розташований сріблястий слайдер управління тим самим люком. Натискаєш на нього – і люк переходить у режим провітрювання. Штовхаєш назад – спершу згортається шторка, а потім повністю відкривається люк. Що стосується лампочок задніх пасажирів, то їх заховали під стельними ручками. І це зручно, вони не луплять в очі водію через салонне дзеркальце заднього огляду і мають власні, окремі, кнопки увімкнення. Хоч і вмикатимуться також, якщо водій натисне одну з кнопок на пульті для передніх пасажирів. Одразу зазначу, що пакет Panorama доступний виключно для власників гібридних Hyundai Tucson.

Панель приладів і мультимедійна система

У дорожчих версіях Elegance і Top Plus перед очима водія знаходиться 10,25-дюймовий Full TFT LCD-екран SUPER VISION. Одразу скажу, що це точно така ж діагональ, яку має екран мультимедійної системи в максимальній коплектації. І мені пощастило, адже мені потрапив на тест-драйв Hyundai Tucson саме в найдорожчій версії. У ролі панелі приладів цей екран виглядає не таким уже й великим. Основу картинки складають дві імітації аналогових шкал спідометра і тахометра. У звичайному режимі руху вони мають темний фон із блакитною підсвіткою, але разом із переходом у «DRIVE» або «TERRAIN» їхній дизайн змінюється. Та про це розповім нижче. Під обидвома шкалами знаходиться ще по одній дрібнішій. Спідометр прихистив показник рівня пального, а тахометр, у гібридних машинах, залишок заряду акумулятора, що дозволяє зрозуміти, наскільки економно ти їздиш. Запас ходу на обидвох типах двигунів вказується під лівою шкалою, а загальний одометр – під правою. Окрім цього, маршрутну інформацію видає й екранчик бортового комп’ютера. Для цього призначена спеціальна вкладка на панелі приладів із зображенням автівки. Крім тріп-комп’ютера, тут можна переглянути середні витрати пального, а також час у дорозі з моменту останнього скидання показників. Що стосується трьох інших вкладок на місці бортовика, то перша з них візуально інформує про роботу систем попередження виходу зі смуги, а також наявності перешкоди на шляху авто; друга виводить маршрутну інформацію, зокрема, компас; а третя схематично відображає роботу повного приводу. Під меню бортового комп’ютера розташували ще один показник – своєрідний економетр, який графічно показує середні витрати пального. За наявності аналогічної інформації в тому ж таки бортовому комп’ютері, ця шкала виглядає зайвою. З іншого боку, на відміну від першого, вона завжди перед очима. Решта панелі відведено під хаотичне розмаїття стандартних і не дуже стандартних піктограм. Наприклад, вище усіх приладів можна побачити попередження про незадіяний пасок безпеки водія, а поряд, по центру – інформацію про увімкнене ближнє світло і габарити. Під інфографікою паска безпеки знаходиться піктограмка активності системи попередження про перетин дорожньої розмітки. У безпосередній близькості до цієї піктограми чомусь розташували позначку «EV», яка інформує про рух авто суто на електроприводі. Навпроти них, зліва від меню борткомп’ютера, відображаються обрані режими АКП, під якими авто інформує водія щодо зчитаних за допомогою камери дорожніх знаків обмежувального характеру. Ще, по суті на полі економетра, але трохи лівіше від нього, розмістили датчик температури зовнішнього повітря. Якщо є ризик ожеледиці, він доповнюється піктограмою сніжинки. А над нею знаходиться позначка, що інформує про активність системи уникнення фронтальних зіткнень. Можу вважати себе щасливчиком, адже на тестовому Hyundai Tucson була встановлена мультимедійна система з навігацією, реалізована у вигляді великого 10,25-дюймового кольорового LCD-екрана. Звісно, це не «хокейне поле» Tesla, проте за рахунок чорного глянцевого пластику, яким на всю свою площу вкрита центральна консоль Tucson, екран виглядає значно більшим, ніж є насправді. Він вражає навіть у режимі фонової роботи. У ньому на екрані відображається 3D техно-картинка, а з правого боку в приглушених тонах відтворюється карта навігаційної системи. Тобто навіть у фоновому режимі, який у багатьох авто являє собою чорний екран з годинником, Tucson залишається максимально функціональним і показує точку перебування авто. І хто не має проблем зі зчитуванням карти, зможе моментально зорієнтуватися в малознайомих місцях, навіть не маючи на екрані назв вулиць. Решта інформації рознесена по різних кутках широкого дисплея: вгорі справа – годинник, день тижня і дата; зліва по центру – інформація від датчика зовнішньої температури, під ним – відображення режимів роботи аудіосистеми, а зліва вгорі – ім’я профілю, у якому зберігаються окремі налаштування всіх систем авто. Це вам не просто пам’ять положення сидінь на кілька комірок. Коли обираєш свій профіль, немає необхідності наново змінювати численні налаштування мультимедіа під себе. Причому кожному профілю ще й можна обрати індивідуальну картинку. Фізичних кнопок тут немає взагалі – лише ряд сенсорних під екраном. Точніше фізична кнопка тут одна – перезавантаження системи у випадку помилки. Першою стоїть кнопка вимкнення мультимедійки. За нею – зменшення (VOL-) і збільшення (VOL+) гучності аудіосистеми, швидке виведення на екран карти (MAP), функціоналу навігації (NAV), розділу обраного (зірочка), повернення на трек назад (<SEEK) або вперед (TRACK>), виклик меню радіо (RADIO), інших джерел з файлами (MEDIA), а також налаштувань системи (SETUP). Перейшовши в домашнє меню, я дещо розгубився. Мушу визнати, що із настільки перенасиченими мультимедійками справи ще не мав. І це непогано, бо крім стандартних розділів, тут ціле різнобарв’я унікальних, зі змістом яких іноді доводиться розбиратися окремо. Просто вдумайтеся в їхню кількість – 13: «Гібрид», «Мапа», «Навігація», «Телефон», «Проєкція телефону» (ще й із актуальним правописом заморочилися!), «Голосові примітки», «Клімат-контроль», «Радіо», «Медіа», «Тихий режим», «Hyundai LIVE», «Налаштув.» і «Посібник». У верхній частині екрана розмістили дві додаткових кнопки, що знаходяться поряд із вибором профіля: одна, у вигляді будиночка, переносить в головне меню, яким у цьому автомобілі є фоновий режим системи – про нього я розповів трохи вище; друга, у вигляді трьох рисок, відкриває додаткові можливості домашнього меню. Зверніть увагу, що показники часу, дня тижня і дати розповзаються вздовж верхнього краю дисплея. Усе, щоб не заважати зчитуванню позначок меню. А ці позначки самі по собі також доволі креативні й симпатичні. Але давайте спробуємо швидко зрозуміти, за що відповідає кожен окремий підрозділ і чи не переборщили дизайнери меню з його насиченістю. Розділ «Гібрид» не став для мене одкровенням. Йому відвели перше місце поміж усіх інших розділів. Проте я би помістив його десь у середину екрана, адже на ньому суто допоміжна інформація. Вона може використовуватися лише для коригування свого стилю їзди. Наприклад, у першому віконечку вказані середні витрати пального, а під ним – споживання енергії електродвигуном. Примітно, що витрати енергії відображаються світло-блакитним кольором, тоді як решта показників мають стоковий білий колір. Поряд, у вигляді анімації, відображається умовна схема розподілу енергії. Цей розділ можна вмикати під час руху, щоб регулювати силу натискання на педаль газу залежно від профілю дороги. Ну, а щоб не бути відрізаним від інших функцій, Hyundai дає можливість третину екрана віддати під якийсь із інших розділів. На одному з моїх фото показано, як виглядає в такому режимі екран карти. Причому зображення супроводжується компасом, піктограмкою системи зчитування дорожніх знаків, вказівкою місця перебування авто, а також масштабу. І, схоже, що у стандартному режимі радіус карти складає 25 м. Але це третє віконечко можна легко прибрати за допомогою кнопки з правого боку екрана, залишивши тільки інформацію про гібридний привід. Варто додати, що під час переходу практично в кожен із розділів, угорі зліва дублюється їхня назва. Це якщо ви вже зовсім заблукаєте в їхньому хитросплетінні. І все щойно сказане про розділ «Гібрид», абсолютно легітимно і для розділу «Карта». Тут навпаки – карта може займати дві третини екрана, тоді як на решті площі вказуватимуться витрати пального і енергії гібридного приводу. Різниця лише в тому, що в такому режимі день тижня і дата зникають, а годинник розташований безпосередньо на полі карти. З лівого боку від карти розташували стовпчик допоміжних кнопок, які мають відношення до навігаційної системи: під переходом у головне меню знаходяться виклик компаса, вимкнення голосових підказок навігації, зменшення масштабу карти, виклик вибору співвідношення її сторін, а також збільшення її масштабу. Кнопка «Меню» переносить в розділ «Навігація», тоді як «лупою» можна викликати інтерфейс пошуку точки призначення. Розділ «Навігація» має лише трохи меншу кількість кнопок, ніж домашнє меню. Поміж них та ж таки функція пошуку кінцевої точки, а також точок інтересу за допомогою їхніх численних передзавантажених категорій, перегляд останніх пунктів, до яких прокладався маршрут, збережених кінцевих точок, швидкого пошуку найближчого сервісного центру Hyundai і перехід у своєрідну хмару Hyundai LIVE. Крім цього, є стандартні функції відміни заданого маршруту, огляд його деталей, а також планування за допомогою проміжних точок. На додачу можна ще й скористатися якимись опціями маршруту… що б це не означало. Кнопка переходу до налаштувань навігації винесена у верхній лівий кут екрана. Доволі зручно буде користуватися набором із п’яти комірок для обраних маршрутів, що знаходяться вздовж нижнього краю дисплея. Щоб скористатися розділом «Телефон», доведеться спершу сам телефон під’єднати до мультимедійної системи через Bluetooth. У стартовому віконечку з’явиться список уже під’єднаних пристроїв, під якими знаходитимуться три кнопки. За їхньої допомоги можна під’єднати ще один пристрій, налаштувати вже наявне підключення або ж повернутися у домашнє меню. Зробити останнє водій може захотіти, якщо разом із його телефоном йшов сертифікований кабель, який дозволяє відтворити вміст смартфона на екрані мультимедійної системи через Apple CarPlay або Android Auto. Якщо такий кабель не буде підключено до авто під час вибору розділу «Проєкція телефону», на екрані мультимедійки вирине віконечко з попередженням. Після натискання кнопки «ОК» система просто повернеться в домашнє меню. До речі, якщо на якомусь із ваших пристроїв замало заряду, Hyundai Tucson легко допоможе зарядити його за допомогою штатного USB-входу, що знаходиться в глибині ніші центральної консолі. У моїй топовій версії цих входів було два, але лівий із них призначений для віддзеркалювання через ті ж таки Android Auto чи Apple CarPlay. Правий же – суто для заряджання гаджетів. І останній з них є навіть у базовій версії. У двох дорожчих версіях можна знайти спеціальний майданчик для бездротової зарядки смартфона. Звісно, якщо сам смартфон підтримує цю функцію. Це похила поверхня перед майданчиком селектора КП, яку можна впізнати по повному комплекту піктограм, що попереджають і про наявність такої функції, і про можливе нагрівання у процесі зарядки, і про підвищену небезпеку цієї опції, і про необхідність спочатку ознайомитися з книжкою по експлуатації. Але я звернув увагу на продуманість такого типу зарядки. Наприклад, щоб телефон було зручніше діставати, він впирається в бортик, продовження якого є дном ніші центральної консолі. Але в цьому бортику зробили заглиблення, за допомогою якого телефон легко дістається з місця зарядки. Та й на самій поверхні платформи для заряджання зроблено чотири виступи, які не дозволяють телефону дотикатися до неї впритул. Вкупі зі спеціальним вентиляційним отвором це мінімізує нагрів під час заряджання. А про його початок повідомить блакитний індикатор поряд відповідного символу на стінці ніші в центральній консолі. Що стосується задніх пасажирів Hyundai Tucson, то вони також мають свою частку техно-зручностей у вигляді двох USB-входів для заряджання гаджетів. Вони розташовані з тильної сторони боксу між передніми сидіннями. Але така зручність з’являється лише з другого рівня оснащення, хоча й це непогано. Та повертаючись до мультимедійки, ось ми й дійшли до першого розділу, який сміливо можна було би заштовхати глибше в налаштування або в якийсь із інших розділів системи – «Голосові примітки». Однак це цікавий інструмент, якщо в дорозі тобі на думку спала якась ідея і, щоб не забути її, ти за допомогою звукозаписувача занотовуєш цю ідею в автомобіль. Розділ складається з двох віконечок, у меншому з яких списком знаходяться вже записані примітки, доступні до прослуховування, а в більшому – інтерфейс запису, що складається з пояснювальної таблички, повзунка гучності відтворюваних приміток, кнопки початку запису і його кінця. «Клімат-контроль» – ще один розділ, який сміливо може посідати місце десь посеред решти налаштувань мультимедіа. Але виглядає вражаюче. Майже на всю ширину екрана відображається умовний пасажирський відсік, де окремо вказана встановлена температура у водія і переднього пасажира. Трохи вище і правіше зазначено температуру повітря за бортом, а по центру знизу – швидкість вентилятора. Вздовж нижнього краю екрана рядочком розмістили кнопки увімкнення режиму клімат-контролю (AUTO), кондиціонера (A/C) і підключення окремого налаштування температури другої зони (SYNC). Справа, стовпчиком, розмістили кнопки-мітки додаткових функцій клімат-контролю (Налашт. конд.), поміж яких є автоматичне увімкнення кондиціонера, щойно водій скористається омивачем скла («Вмикання у разі використання омивача»), автоматичне висушування повітря в салоні («Автом. усунен. вологи»), автоматичне розморожування скла («Автообдув./Відтавання») і ліквідація усіх натяків на запотівання скла («Автом. усунен. запотів.»). Цікаво у Hyundai Tucson виглядає інтерфейс розділу «Радіо». Він нагадує простенькі аудіосистеми автівок родом з 1980-х. У центрі екрана на імпровізованому компактному «екранчику» крупним помаранчевим шрифтом відображається назва обраної радіостанції. Під нею знаходиться пуста площина незрозумілого призначення, з лівого боку від якої знаходиться умовна позначка обраного стилю еквалайзера. Стрілочками лівіше змінюються радіостанції, які можна гортати як уперед, так і назад. Кнопка «FM» дозволяє перемикатися між пошуком станцій на середніх частотах і низьких частотах. Кумедно, що залежно від обраної частотності спалахують різні віртуальні «лампочки» на кнопці, наче вони справжні, фізичні. Така ж історія з відтворенням звуку в режимі «Live Dynamic» або «Natural». Кнопка у вигляді зірочки дозволяє зберегти обрану станцію в список із семи комірок. Кожна з них викликається однією з відповідних кнопок, що розташовані рядочком нижче. Примітно, що після збереження станції на відповідній кнопці з’являється назва цієї станції. Вони дійсно неначе фізичні! Під час переходу в розділ «Медіа» система у випадному віконечку спершу пропонує обрати джерело програшу. Це може бути те ж таки радіо, частоти FM і AM якого винесені в окремі кнопки, «Bluetooth Аудіо» з телефона, «Музика з USB», «Відео з USB» (цікаво, що два останніх теж рознесені; це наче і зручно, але задля компактності я би їх об’єднав) і перехід до проекції екрану телефона на мультимедіа за допомогою Android Auto або Apple CarPlay. До речі, щодо цих додатків. Функція віддзеркалювання інтерфейсу смартфонів присутня в трьох із чотирьох варіантів комплектацій для Hyundai Tucson. Але є нюанс. Якщо у версіях Dynamic і Elegance з простішими мультимедійками, оснащеними 8-дюймовим екраном, смартфон під’єднується за допомогою Bluetooth, то у найдорожчій Top Plus із 10-дюймовим монітором доводиться гратися зі шнурочком. На інших автівках я вже стикався з тим, що Apple CarPlay під’єднується бездротово, а для Android доводилося возити дріт. Проте із таким співвідношенням функціоналу зіткнувся вперше. Невже настільки складно було додати бездротове віддзеркалювання смартфонів до такої накрученої мультимедійки, як у топовій версії. При цьому сама функція під’єднання основних телефонних функцій через Bluetooth є навіть у базових Hyundai Tucson. Зрозуміло, що аудіосистема авто підтримує RDS-стандарт радіо, а файли на зовнішніх носіях можуть мати формат MP3. А от із двома USB-входами в ніші на центральній консолі може бути плутанина. Справа в тому, що мультимедійка зчитує лише той носій, який під’єднаний до лівого слоту, ближчого до водія. Правий, як я уже зазначав, призначений суто для заряджання зовнішніх пристроїв. Фішка Tucson – «Звуки природи». В мультимедійній системі є набір передзавантажених звуків для «чілу», на зразок, звуку горіння багаття, падіння дощових крапель, рипіння снігу або навіть майданчика в кафе. Посміхнула кнопка «Близько», за допомогою якої можна повернутися в домашнє меню. Маючи в цілому дуже непоганий україномовний інтерфейс, такий фейл із перекладом слова «Close» дуже кидається в очі. Крім формату мультимедійної системи, особливістю комплектації Top Plus є акустика Krell, якій, за вульгарною звичкою сучасних маркетологів, поспішили надати статус преміальної. І вона дійсно звучить непогано, хоча не слід забувати, що лише в найдорожчій комплектації  в салон буде інстальовано 8 динаміків, не враховуючи сабвуфера! З них по пищалці та середньочастотному динаміку знаходиться в картах передніх дверей, ще два середньочастотника у картах задніх, а також по динаміку в стійках у багажнику. Сабвуфер сховали у праву стінку багажного відсіку. Під підлогою у нас, як я уже писав у попередньому розділі, знаходиться ремкомплект і органайзер. Кермо як найдорожчого, так і найдешевшого Hyundai Tucson матиме набір органів керування аудіосистемою і під’єднаним через Bluetooth телефоном. Усі вони зосереджені на лівій спиці. Центральне місце посідають два сріблястих перемикача, що мають зрізаний у місці їхнього стику профіль. Така їхня форма допомагає на дотик відрізнити, де правий, а де лівий, оскільки перший відповідає за регулювання гучності (поштовх вгору – голосніше, униз – тихіше), а другий – за перехід між треками, радіостанціями або частотами радіо (вгору – уперед, вниз – назад). Якщо ж натиснути на лівий перемикач, то активується функція «Mute». За прийом викликів та закінчення розмови тут відповідає одна кнопка із зображенням телефонної трубки. А за допомогою кнопки справа можна перейти у папку раніше «Обраного». Її вміст залежатиме від того, у якому розділі мультимедіа ви наразі перебуваєте. Чорна глянцева «MODE» дозволяє змінювати джерела програвання аудіо, а кнопка лівіше від неї – активувати функцію голосового керування. Остання доступна і для розділів телефонії, і для аудіосистеми. «Тихий режим» – ще один недорозділ, місце якого значно глибше в розгалуженнях підрозділів мультимедіа. Хоча батьки малих дітей рішуче би затовкли мене ногами за такі слова. Адже неймовірно зручно в два кліки повністю стишити динаміки заднього ряду і пустити аудіо лише через передні з одночасним зменшенням рівня гучності до семи. Розділ «Hyundai LIVE» вочевидь передбачає під’єднання до мережі й дозволяє в режимі реального часу дізнаватися про «Дорожній рух» і погоду, знаходити вільні місця для «Паркування LIVE», шукати «АЗС онлайн», а також точки інтересу «POI онлайн». Чи варто казати, що й у розділі налаштувань мультимедіа можна загубитися. Тут купа своїх окремих підрозділів. Наприклад, під регулювання систем автомобіля, навігації, звучання аудіосистеми, підключення телефону, профілів користувачів, функції голосового розпізнавання, тем на екрані, а також формату відображення інформації, параметрів дисплея, прийому мережі та кількох загальних коригувань роботи різних систем пристосовані також різні підрозділи. Крім цього, у розділі налаштувань у верхній частині екрана є функція пошуку у вигляді кнопки із зображенням лупи, а кнопка поряд повністю вимикає екран. Не дуже розумію, чому другу з них занесли саме сюди, адже її присутність доцільніша десь у головному меню. Є ще окремий підрозділ «Кнопка», але його зміст за браком часу на тест-драйв так і не вдалося проглянути. Ймовірно, є можливість персоналізувати вигляд або й розташування кнопок на екрані. У розділі «Посібник» самого посібника або електронної книжки з експлуатації власник не знайде. Проте на екрані відобразиться сервісне повідомлення «Для доступу до інструкції зіскануйте QR-код за допомогою смартфону. Під час сканування залишайте яскравість дисплея на високому рівні для уникнення бліків.». І з правого боку буде показано, яким саме чином потрібно навести камеру смартфона на код. Дійсно, було би трохи дивно, якби такий технологічний автомобіль мав паперову книжечку по експлуатації на кількасот сторінок. Керування клімат-контролем у нинішньому Hyundai Tucson повністю сенсорне. Звісно, якщо мова йде про топову версію і саме тризонний варіант системи мікроклімату. На перший погляд, може здатися, що великий планшет мультимедійної системи являє собою одне ціле з екраном клімат-контролю. Проте, придивившись ближче, помічаєш доволі грубі обриси компактного і все-таки монохромного екранчика кліматичної системи. Оманливе враження створює велетенська панель центральної консолі з чорного глянцевого пластику. Скажу відверто – я все-таки за кнопкове керування. І не тому, що сенсори в салоні Tucson мають поганий відгук. Просто натиснувши, чи краще сказати, тицьнувши кнопку, ти не розумієш, чи система зреагувала. І мимоволі зайвий раз відводиш погляд від дороги. Але фанати техно-стилю оцінять. По обидва боки від екранчика розташувалися по два «квадрати» кнопок керування, з яких червоні та сині змінюють температуру обдуву відповідно водія або переднього пасажира. «AUTO» вмикає безпосередньо режим клімат-контролю, коли система автоматично підтримує встановлену температуру в салоні. Одразу три помаранчевих індикатора над сенсором можуть збентежити, проте вони додаються по черзі, разом із дотиками до «AUTO», вмикаючи по черзі швидші режими роботи вентилятора. Це так би мовити функція швидкого налаштування його швидкості, не використовуючи відповідні окремі кнопки. «A/C» має блакитний індикатор, адже вмикає кондиціонер. Решта індикаторів на панелі керування мікрокліматом виключно помаранчеві. «SYNC» з іншого боку від екрана синхронізує роботу двох передніх зон, відключаючи окремі налаштування пасажирської. Кнопка нижче вмикає або вимикає режим рециркуляції повітря в салоні, а індикатор спалахує саме під час салонної рециркуляції. Під екраном знаходиться ряд кнопок, які допомагають контролювати мікроклімат. «FRONT» активує прискорений розігрів лобового скла, а два сенсори без індикаторів правіше – зменшують або збільшують швидкість вентилятора. Але кнопка зменшення швидкості комбінована і у своєму крайньому значенні дозволяє повністю вимкнути систему вентиляції. Ще правіше – три сенсора для зміни напрямку обдуву: крайній зліва пускає повітря на лобове скло, середній – в обличчя, крайній правий – в ноги. «REAR» – увімкнення підігріву заднього скла, з яким водночас вмикається базова для всіх Hyundai Tucson функція підігріву поверхні зовнішніх дзеркалець заднього огляду. Цікава особливість мікрокліматичної системи топового Tucson – функція «Diffuse», покликана ліквідувати набридливий і надто сильний потік повітря в обличчя. Система здатна так розподілити повітропотоки, що не жертвуючи ефективністю обдуву, розсіювати їх таким чином, аби у пасажирів не висихали постійно від них очі. Екран же, як я зазначив вище, максимально простий. Зате інформацію легко зчитувати. По обидві його сторони розташували показники обраної у кожній із двох зон температур. Між ними – індикатор швидкості вентилятора та піктограмку напрямку обдуву. Ще одна незвична для мене кнопка – «DRIVER ONLY». Оскільки під капотом машини гібридна силова установка, було би кошерно, щоб і деякі інші системи авто економили енергію, а відтак і пальне. Тому ця кнопка зупиняє обдув з усіх дефлекторів, крім тих, що спрямовані на водія. Чудова опція для таксистів з низьким рейтингом або просто тих, хто їздить в машині сам. Але і на цьому особливості організації мікроклімату Hyundai Tucson не закінчуються. Починаючи з другого рівня оснащення, машина комплектується системою антизапотівання скла. Оскільки тест відбувався у прохолодну і вологу погоду, я дійсно не можу пригадати, щоб скло запотівало, тож вочевидь ця система працює ефективно. Перед майданчиком селектора АКП знаходиться ряд кнопок, поміж яких основну частину займають ті, що теж відносяться до системи мікроклімату салону. Наприклад, біля перемикача підігріву/вентиляції водійського сидіння розташували увімкнення підігріву керма. Про роботу цієї функції повідомить помаранчевий індикатор на поверхні кнопки. І такий підігрів вартий уваги, адже обігрівається не лише ближча до спиць частина обідка, а увесь обідок повністю. Кнопки підігріву передніх сидінь в Hyundai Tucson винесені на центральний тунель. Точніше це не стільки кнопки, скільки перемикачі, оскільки вони ж відповідають і за функцію вентиляції крісел переднього ряду. Але в базовій версії тут вочевидь використано саме кнопкові регулятори. І з цього випливає один жирний плюс – підігрів є у базі! Причому підігрів не простий, а триступеневий. У нашій топовій версії зона зміни ступенів підігріву розташована з тих боків перемикача, що ближче до центру тунелю. Але я би поміняв ці зони місцями. Як на мене, «опалення» сидінь затребуваніша функція, і з точки зору ергономіки повинна була би бути ближче до водія і пасажира. Само собою увімкнення кожного ступеня супроводжується набором помаранчевих індикаторів – від трьох до одного, залежно від сили нагріву. Щойно згадана вентиляція передніх сидінь з’являється аж у топовій версії Hyundai Tucson. Але керується вона так само, як і підігріви. І також має три ступені. Відповідно зони регулювання рівня вентиляції розташовані на перемикачах ближче до пасажирів. Різниця між ними та підігрівом лише в тому, що три індикатори з боку перших мають синій колір. Підігрів двох крайніх місць заднього ряду в Hyundai Tucson також є. Точніше, може бути, якщо це знову ж таки топова комплектація. І він суто двоступеневий. Кнопки керування ступенями знаходяться на дверних підлокітниках. Мені не дуже сподобалася їхня близькість до клавіш склопідіймачів, та, з іншого боку, вони мають іншу форму. Регулятори підігріву мають ямку на місці піктограми, тоді як на поверхні, що виступає розташували два помаранчевих індикатора, що, як і спереду, інформують про інтенсивність нагріву крісел. У двох вищих рівнях оснащення ніша під центральною консоллю Hyundai Tucson підсвічується спокійним синім кольором. Це гарне рішення, яке я давно встиг оцінити на топових моделях Renault, де воно використовується в значно більших масштабах. До того ж така підсвітка не відволікає водія від дороги і дає можливість бачити вміст ніші навіть у темряві. Тут же можна знайти стандартну автомобільну розетку на 12 В. Вона прикрита широкою кришечкою з чітко відформованим язичком. Розетка видає потужність у 180 Вт. Забігаючи наперед, скажу, що і в багажнику є ідентична розетка для живлення, скажімо, автопилососа або інших корисних гаджетів. Вона знаходиться вздовж лівого борту авто, позаду колісної арки. Причому обидві розетки є навіть у базових Hyundai Tucson.

Багажник

Якщо вірити заводським параметрам, навіть похідний об’єм багажника Hyundai Tucson зовсім немалий – цілих 616 л. І це тільки до полички. В усіх версіях авто вона виконана м’якою. Рухається поличка у спеціальних направляючих, завдяки яким її легко встановити у робоче положення, не вишукуючи фіксуючі заглиблення. Примітно, що з третього рівня оснащення Hyundai Tucson комплектується системою інтелектуального відкриття кришки багажника Smart Trunk Hands-free, яка базується на електроприводі. Якщо підключити цю функцію через меню мультимедійної системи, кожного разу, коли власник авто з ключем у кишені стоятиме позаду машини, воно, блимнувши кілька разів аварійкою, автоматично відкриє кришку. Систему необов’язково постійно тримати увімкненою, бо можна реально задовбатися закривати ляду після кожної випадкової пробіжки біля неї з ключем у руках. Але залишаючи авто на парковці супермаркета цілком логічно передбачити, що руки будуть зайняті. Тож функцію доцільно буде тимчасово увімкнути. Як на мене, таку люксову опцію без зайвого осуду можна було би лишити тільки в топовій версії, тож її наявність у комплектації Elegance вважаю своєрідним бонусом. А от функцію віддаленого складання спинок заднього ряду з багажника можна було би розширити з виключно топової на дві найдорожчі комплектації. Адже являє вона собою два важеля, розташованих під поличкою по обидва боки багажного відсіку. Потягнувши кожен із них окремо, можна швидко відкинути спинки вперед, отримавши великий багажний простір. Зате ці важелі мають функціональну форму. Оперуючи ними, великий палець впирається в обідок заглиблення на їхній поверхні. Наче й нічого такого, але тактильний досвід приємний. Тест-драйв Hyundai Tucson дав можливість випробувати віддалене складання спинок, яке мінімум спрощує цей процес на 2 зайвих рухи.

Тест-драйв Hyundai Tucson: у наступному поколінні водій вже буде не потрібний?

Двигун

Кнопка запуску двигуна «ENGINE START STOP» відповідає загальній стилістиці автомобіля. Вона виконана у сріблястому кольорі й має невеличке заглиблення, у яке зручно лягає палець. Але доступна вона лише з другого рівня оснащення. Тобто базову машину доведеться запускати ключем, а це означає, що й пульт дистанційного керування центральним замком теж суттєво відрізнятиметься. Але взятий на тест-драйв Hyundai Tucson був у топі, тож мав усі атрибути. Шумоізоляція капота для сучасних авто сприймається як дещо очевидне і стандартне. Проте у випадку Hyundai Tucson на цьому окремо акцентують. Що ж, можливо, це стосується виключно гібридної машини (бо від неї дійсно очікуєш більшої тишини, ніж від авто з традиційним ДВЗ), але мушу визнати, що бензиновий двигун працює таки тихо. І його шумність цілком відповідає тій атмосфері розкоші, яка панує в салоні Tucson. Проте одним лише капотом не обійшлися. Лобове скло Hyundai Tucson, яке з базової версії оснащене ламінуванням, також додатково шумоізольоване, щоб у салон доносилося менше шумів від дороги і вітру.

Коробка передач

Створюючи матеріали на тест-драйв Hyundai Tucson, незвично доводиться описувати систему керування КП. Адже у гібридній версії немає ніякого важеля чи селектора. Точніше селектор є, але не класичний. Тут він кнопковий. І насправді нічого суттєво нового немає – варіанти точно такі ж, що й у звичайного автомата. Сріблясті кнопки з підсвічуваними блакитним кольором піктограмами «R» і «D» знаходяться перед і позаду кнопки «N» із чорного глянцевого пластику. Тактильно можна виокремити кожну із них, адже всі знаходяться у невеличких заглибинах. Проте «D» має також ледь відчутний виступ на поверхні. Кнопка стоянкового режиму «P» відрізняється від решти: вона має видовжену форму, піктограма підсвічується червоним, а розташована вона лівіше від інших трьох кнопок керування. Чи складніше користуватися таким пультом? Навряд, адже використовуєш його лише на початку і в кінці поїздки. Легше? Відповідь та ж сама. Пульт більше справляє вау-ефект, ніж створює якусь додану цінність цій машині. Варто додати, що таке керування коробкою встановлюється лише у трьох вищих рівнях оснащення, якщо у них встановлено 6-ступеневий автомат. Перед майданчиком із кнопками КП знаходиться перемикач системи Drive Mode, у якій передбачено досить таки непоганий набір режимів. Це тільки біля перемикача лише дві позначки – «DRIVE» із червоною підсвіткою і «TERRAIN» із блакитною. Нескладно здогадатися, що у «DRIVE» автомобіль стає схильнішим до активного керування. Зокрема, за рахунок різкіших реакцій на рухи керма, а також кращого відгуку КП і двигуна. Чому я сказав саме про двигун, а не про двигуни?.. Тому що у цьому режимі електромотор не працює і про економію пального можна забути. Зате є можливість додати сімейному кросоверу трохи перчинки. Особливо якщо в салоні залишається лише водій. А от у бік «TERRAIN» перемикач можна штовхати тричі, й усі три рази потрапляти на різні підрежими: «SNOW», «MUD» і «SAND». Не питайте, наскільки відрізняються реакції авто у них. Я не знаю і за час короткого тест-драйву нічого особливого не помітив. Хоч на вулиці лежав сніг, проте він був не таким глибоким, і на засніжені високі бровки Hyundai Tucson впевнено заповзав і в звичайному режимі руху. Додам лише, що крім підсвітки назв режимів, уночі підсвічується і сам перемикач. Та й при виборі «DRIVE» панель приладів набуває червоних мотивів, а віртуальні шкали немов оздоблюються карбоном. Інакшими стають навіть шрифти. Під правою шкалою з’являється червоний індикатор «SPORT», але тут і так все зрозуміло. Натомість, у «TERRAIN» зі шкал немовби стікають застиглі краплі води. Крім цього, шкали отримують блакитні мотиви, і, залежно від одного, обраного з трьох, підрежимів, відповідний індикатор білого кольору змінює надпис «SPORT». Крім цього, за процесом вибору режимів можна спостерігати у віконечку між шкалами приладів. Між іншим, Drive Mode – базова для цього кросовера система. Не знаю, чи є у найпростіших машинах всі підрежими, але певен, що «DRIVE» там точно є.

Робота круїз-контролю

Приємна новина – Hyundai Tucson комплектується круїз-контролем вже з базової комплектації. Хоча, звісно, без усіх можливих помічників, про які я написав нижче. Його активація відбувається з правої чорної кнопки на правій спиці керма. Після цього потрібно набрати необхідну швидкість та натиснути на правий перемикач під цією кнопкою, щоб зафіксувати її значення в пам’яті системи. Повторне натискання поставить роботу круїзу на паузу. Це корисно, коли ви минаєте, наприклад, невеличкий населений пункт або на трасі виникла перешкода із затором, які треба проїхати на невеликій швидкості та власноруч контролювати швидкість. Зміна значення у пам’яті системи відбувається класичним чином: щоб збільшити його, треба штовхнути перемикач до позначки «+», а щоб зменшити – до «-». Натомість система адаптивного круїз-контролю Smart Cruise Control (SCC) пропонується виключно у топовій комплектації. А на тест-драйв Hyundai Tucson я взяв саме таку. В такому разі права спиця керма доповнюється сріблястою кнопкою справа, почерговим натисканням на яку можна змінювати відстань, з якої SCC почне враховувати перешкоду попереду. І цю відстань Hyundai Tucson зможе утримувати автоматично, незалежно від швидкості, з якою рухається машина перед ним. Щойно ця машина зникне із зони дії датчиків SCC, Tucson набере попередньо задану швидкість. Поміж усіх новомодних помічників саме системи адаптивного круїз-контролю особисто я вважаю найбільш затребуваними і практичними, адже ними користуєшся майже постійно. Інколи навіть у місті.

Система безпечного виходу з авто

У третьому рівні оснащення кросовер доповнюється ще однією цікавою функцією – системою попередження для безпечного виходу з авто Safe Exit Warning (SEW). Тест-драйв Hyundai Tucson минув без її попереджень, але, гадаю, вона використовує можливості вже багатьом знайомого попередження про авто в мертвій зоні. Але тепер сигналізує про нього і тоді, коли пасажири намагаються вийти з Tucson.

Асистенти допомоги під час руху на шосе

Закриває комплекс активних помічників асистент руху по шосе Highway Driving Assist (HDA). Хоч доступний він лише в максимальній комплектації Hyundai Tucson, проте працює лише в комплексі із системами, про які я щойно розповів. Це, зокрема, розумний круїз-контроль, а також система допомоги утримання смуги руху LFA. До загального функціоналу цього комплексу належить автоматичне збереження дистанції до авто попереду, саме утримання в центрі смуги, а також контроль швидкісного режиму, який теоретично повинен опиратися на інформацію від GPS, у чому я все-таки поки що трохи сумніваюся. Взагалі мені здалося, що HDA – це гарний спосіб збільшити список опцій, не додаючи чогось нового. А от система відеомоніторингу сліпих зон Blind-Spot View Monitor (BVM) – випадок, коли опція однаково корисна, і однаково ефектна. Так, вмикаючи той чи інший поворотник, замість однієї з електронних шкал на панелі приладів з’являється картинка з камери, розташованої під відповідним зовнішнім дзеркальцем заднього огляду. Таким чином, поглянути в дзеркальце можна практично не відводячи погляд від дороги! Мабуть, зайве казати, що така опція – прерогатива лише найдорожчої версії. Але не однією BVM вирізняється топова версія моделі. Проводячи тест-драйв Hyundai Tucson на малих швидкостях, переважно у пробках і на щільно заставлених парковках, дуже допомогала система кругового огляду Surround View Monitor (SVM). Завдяки їй можна було протискуватися навіть там, куди без чотирьох камер по периметру авто і не сунувся б. Зображення з них можна вивести на екран мультимедійної системи за допомогою кнопки на центральному тунелі, що знаходиться між перемикачем підігріву/вентиляції переднього пасажирського сидіння і кнопкою увімкнення парктроніків. Знайомий багатьом датчик світла Auto Light Control (ALC) дозволяє автоматично вмикати зовнішнє освітлення і внутрішню підсвітку Hyundai Tucson. Тобто щойно надворі опустяться сутінки, зовнішня оптика спалахне без участі водія. Щоб електроніка за цим слідкувала самостійно, ручку лівого підкермового перемикача потрібно прокрутити з положення «0» в «AUTO».

Гальма

Автомобіль з базової комплектації може оснащуватися електронним стоянковим гальмом разом із функцією AUTO HOLD. Може, бо з механікою встановлюється традиційна кочерга ручника. На тест-драйв Hyundai Tucson я отримав авто з автоматом, тож міг взагалі не користуватися стоянковими гальмами. Адже натиснувши кнопку «AUTO HOLD», можна навіть перемикач ручних гальм не тягнути вгору, бо щойно машина повністю зупиниться, вони активуються автоматично. А при натисканні газу самостійно деактивуються. Як і в багатьох авто, органи керування стоянковим гальмом знаходяться позаду майданчика селектора КП. І цими органами легко користуватися наосліп, адже кнопка «AUTO HOLD» трохи втоплена, тоді як перемикач має чітко виражений виступ на торці.

Датчик рівня омивача і дощу

Здійснюючи тест-драйв Hyundai Tucson, зрозумів, що датчик рівня рідини омивача – дуже зручна функція, тим паче пропонується в усіх версіях. Адже із сучасним темпом життя, власник явно нечасто буде перевіряти, чи достатньо в бачку омивача рідини. Якщо взагалі буде. Та й в умовах нашого клімату з нехай не дуже сніжною, але довгою зимою і негодою, такий датчик може дуже допомогти навіть у звичайній побутовій поїздці по місту. А з комплектації Dynamic можна скористатися функціями датчика дощу. Він керується з правого підкермового перемикача. Для цього з нульового положення останній потрібно штовхнути вгору на одну позицію, в режим «AUTO». Тоді склоочисники вмикатимуться автоматично, щойно на лобовому склі набереться забагато води. Стрілочка біля надпису вказує на шкалу чутливості датчика до об’єму води на склі. Чутливість також регулюється звідси, але дещо нестандартнішим чином, ніж на інших авто. Замість шайби з фіксованими позиціями по центру перемикача, у Hyundai Tucson чутливість датчика змінюється плавно. З лицьового боку на водія дивиться вказівник шкали чутливості – стрілочка, зображена на окремому рухомому елементі перемикача. Вдвічі цікавіше те, що його звичайний чорний пластик на фоні глянцю додає ще й якоїсь респектабельності внутрішньому дизайну. А от штовхається цей елемент за допомогою язичка з тильної сторони. І зручно, і водночас стильно.

Висновки і конкуренти Hyundai Tucson

А тепер давайте перейдемо до найцікавішого розділу – висновків, які резюмують тест-драйв Hyundai Tucson, і конкурентів цього кросовера. Але братимемо до уваги лише гібридні варіанти. І тут чекає справжнє здивування, адже конкурентів з максимально близькими показниками у цього корейського кросовера по суті не виявляється. Маючи потужний силовий агрегат із далеко неідеальними, але цілком допустимими витратами пального, покупець ще й отримує на додаток на диво технологічне авто. Практично всі допоміжні системи, які можна уявити на сучасній машині Tucson має. Проте… я не відчув у ньому головного – душі. Як наслідок такої технологічності автомобіль перетворився у бездушного робота, на керування яким водій впливає мінімально. З одного боку, це дуже добре. У будь-який момент машина намагається підстрахувати, щоб не допустити критичної помилки під час керування. Та й жінкам, схоже, Tucson зайде аж бігом. Його друге ім’я – Комфорт. Попри нахабний вигляд це лагідний домашній песик. Навіть якщо у вас є дорослі, але ще запальні діти з юнацьким характером, все одно не страшно віддавати їм у руки таке авто. Бо воно може вберегти. З іншого боку, а чи не набридне вам уся ця технологічність вже на другий тиждень володіння? Чи не захочете ви вирватися з цієї матриці назустріч чомусь захоплюючому і неправильному? Я для себе вибір зробив. Взяти Hyundai Tucson для родинного використання – однозначно так. Взяти Hyundai Tucson як персональне авто, на якому їздитиму тільки я – абсолютне ні.

Технічні характеристики Hyundai Tucson

Характеристики кузова
Модифікація авто	1.6 T-GDi HEV 6AT 4WD
Споряджена маса (мінімальна/максимальна), кг	1634/1755
Повна маса, кг	2245
Об’єм багажника/зі складеним заднім сидінням, л	616/1795

Характеристики двигуна
Модель двигуна	GAMMA II 1.6 T-GDI (HEV)
Тип пального	Бензин
Кількість циліндрів/клапанів	4/16
Об’єм двигуна, куб см	1598
Максимальна потужність, к с / об/хв	230 / 5500
Максимальний крутний момент, Нм / об/хв	265 / 1500-4500

Характеристики трансмісії
Тип КП, кількість ступенів	Автоматична, 6-ступенева
Тип приводу	Повний

Характеристики ходової
Передня/Задня підвіска	Незалежна, типу McPherson/Незалежна багатоважільна типу “Multi Link”

Експлуатаційні характеристики
Максимальна швидкість, км/год	193
Розгін до 100 км/год, с	8,3
Витрати пального (міський/заміський/комбінований цикл), л/100 км	4,8/6/5,6
Екологічний стандарт	Euro VI D
Розмір коліс	215/65 R17, 235/55 R18, 235/50 R19