Тест-драйв Mitsubishi L200 2020: що змінилося в авто 2019 року?

Де заховали тисячі змін оновленого Mitsubishi L200?

З нинішнім поколінням Mitsubishi L200 я вас раніше вже знайомив. Але подивіться на його минулу версію… і на рестайлінговий варіант. Прямо як у рекламі Old Spice – одразу видно, яка з них на коні. Мало того, що попередній тестовий автомобіль сповідував зовсім іншу утилітарну ідеологію. У самій компанії стверджують, що актуальна версія пікапа отримала тисячі змін. І, мушу визнати, це видно не лише за зовнішністю. Де ж іще вони проявляються? Це я з’ясовував, узявши на тест-драйв Mitsubishi L200.

Чому Mitsubishi L200 не змінив покоління?

До останнього часу актуальне покоління Mitsubishi L200 мало неймовірно доброзичливий і навіть милий вигляд. Це мало змінювала навіть спецкомплектація Shogun з брутальним пластиковим обвісом. Тест-драйв Mitsubishi L200 саме у такому варіанті я провів два роки тому. Натомість рестайлінгова версія пікапа стала набагато суворішою за рахунок різких, рубаних ліній, які відповідають фірмовому стилю Dynamic Shield. Особливо це помітно спереду. Тут не залишилося жодного елементу, який би нагадував про попередника. Навіть капот і передні крила трохи видозмінилися. Таким способом старий бувалий дизайн привели до єдиної стилістики модельного ряду, зокрема, як у Pajero Sport і Eclipse Cross. Так само набагато серйознішим стало й оформлення задньої частини авто. І тут типово «паджероспортівські» сльозинки задніх ліхтарів обіграли органічніше. У L200 вони являються одним цілим з рештою ліхтаря. Також можна помітити, що колісні арки стали трохи кутастішими, а лючок паливного бака замість круглої отримав квадратну форму. Саме цю версію було презентовано ще у 2018 році на Міжнародному автошоу в Бангкоку, яке проходить у Таїланді.

На перший погляд, денні ходові вогні Mitsubishi L200 оформлені доволі просто. Але, придивившись до цільного стайлінгу передньої частини, розумієш: насправді вони немов огинають широку планку, що простягається на всю ширину решітки радіатора. Фішка в тому, що ця планка має візуальне продовження в межах передніх блок-фар. Люблю робити огляди красивих авто, і тест-драйв Mitsubishi L200 став одним із таких.

Як передня, так і задня оптика Mitsubishi L200 відтепер може бути повністю світлодіодною. А це суттєво покращує видимість уночі. І тест-драйв Mitsubishi L200 дав змогу повністю відчути більший кут освітлення та яскравість освітлення наче вдень. Все ж навіть пікапу потрібні новітні технології задля безпечнішого руху нашими дорогами.

Одна з фішок автомобілів Mitsubishi – привід омивачів фар за допомогою окремої кнопки. Вона знаходиться в торці правого підкермового перемикача. Але в Mitsubishi L200 омивачі не мають сервоприводів. Вони вмонтовані безпосередньо у свої шапочки і не заховані в порожнині бампера. Вочевидь, це зроблено для спрощення конструкції, що не так уже й погано. Менше електроніки – менше поломок. Хоча проводячи тест-драйв Mitsubishi L200 дорестайлінгового зразка, чітко пригадую, що там сервоприводи були.

З огляду на вже сказане, напевно, марно уточнювати, що дизайн переднього бампера дорестайлінгового і пострестайлінгового Л200 надзвичайно різний. Раніше автомобіль виглядав значно добріше. Тепер же на тест-драйв Mitsubishi L200 мені вперше потрапило авто, яке здобуло елементи стилістики Dynamic Shield. Тож пікап став значно агресивнішим на вигляд. Чого варті лише дві ламані хромовані смуги по центру, що нагадують піщаний годинник! Відповідне враження справляють і пластикові вставки графітового кольору. А срібляста накладка під бампером лише посилює відчуття сили машини. Водночас поверхня бампера обабіч забарвлена в колір кузова. До речі, такий розкішний вигляд передок машини матиме у будь-якій із комплектацій.

Як і решітку радіатора, яка на Mitsubishi L200 утворена з двох простих сріблястих планок. Але якого ж відчуття преміальності вона надає утилітарному пікапу!

Протитуманні фари на Mitsubishi L200 й раніше були розміщені в оригінальному місці, ближче до центру бампера. Після рестайлінгу вони посіли дещо звичніше місце. Але тепер вони зкомпоновані з поворотниками і виглядають ще незвичніше. Щоправда, вони, як і раніше, галогенові. Протитуманки вмикаються шайбою на лівому підкермовому перемикачі. Для цього її треба крутнути на одну позицію в бік позначки ON. Уночі шайбу буде зручно намацати всліпу, адже у її верхній частині є своєрідне тактильне різьблення.

Після рестайлінгу Mitsubishi L200 суттєво віддалився від попередніх утилітарних поколінь моделі. Навіть у базовій комплектації на машині стоятимуть хромовані дверні ручки і навіть… хромована ручка вантажного борту! Остання стала ширшою, як і хромована планка над нею. Камеру заднього огляду розмістили всередині цієї планки, а не окремо.

Над ручкою борту Mitsubishi L200 примостився додатковий стоп-сигнал. У будь-якому рівні оснащення він матиме світлодіодні лампочки.

На жаль, задній протитуманний ліхтар у Mitsubishi L200 навіть у топовій коплектації лише один. Він знаходиться у блоці лівого ліхтаря.

Задній бампер Mitsubishi L200 являє собою абсолютно функціональну деталь екстер’єру. З одного боку, як на пікап, він якийсь аж надто стильний: чорний пластик оздоблений з боків та по центру внизу сріблястими накладками. З іншого, у бампері відформовано підніжку одразу з двома сходинками: одна по центру і дві трохи вище, обабіч центральної. Поверхня сходинок рифлена, щоб черевики мали хороше зачеплення з нею на випадок її обмерзання чи дощу.

Mitsubishi L200 настільки великий автомобіль, що навіть нові 18-дюймові легкосплавні диски виглядають на ньому не такими вже й великими. Але оформлені вони красиво. Сріблястий обідок чудово гармоніює із сірими спицями, тоді як серцевина диска також забарвлена у сріблястий колір. Колесо посаджене аж на 6 гвинтів з хромованими голівками. Ступицю прикриває чорна глянцева насадка із зображенням лого марки. Мушу визнати, що на таких дисках розміром 265/60 R18 їздити українськими дорогами надзвичайно комфортно. У першу чергу психологічно. До того ж завжди підстрахує повнорозмірне легкосплавне запасне колесо, підвішане під вантажною платформою.

Великі колеса Mitsubishi L200 люблять розкидатися багном на всі боки. Тож дуже доречно на передніх і задніх колесах виглядають бризковики, що встановлюються з базової комплектації. І якщо на передніх дверях бруд все одно збирався, то задній борт виявився на диво чистим після кількох днів поїздок дощовою осінньою погодою. Зверніть увагу і на підніжки, виділені сріблястим кольором. Вони вже являються не стільки практичним елементом, скільки стилістичним. Особисто я помітив, що ними зручніше користуватися під час посадки всередину машини. Виходячи, легше просто зістрибнути, щоб не забруднити штанину брудним порогом. Справа у тому, що хоч вони і стали вишуканішими, але через це – меншими за розміром.

Чому Mitsubishi L200 все менше схожий на пікап?

Mitsubishi L200 було оснащено системою безключового доступу всередину. Тож для розблокування дверей потрібно всього лиш мати в кишені ключ-мітку і натиснути квадратну кнопку, розташовану на одній із ручок передніх дверей. Сам ключ являє собою невеличкий кутастий блок. З його лицьової частини тільки дві сріблясті кнопки: блокування та розблокування замків дверей. Біля них – червоний індикатор, який спалахує під час натискання на ці кнопки. З тильного боку знаходиться хромоване лого Mitsubishi, над яким розташований слайдер. Посунувши слайдер убік, можна витягнути металеве вушко, яке насправді є голівкою запасного фізичного ключа. Таких ключів-міток власник отримує два. Причому з базової версії, у якій пікап оснащений центральним замком. У салоні функціонально його роль виконує прапорець з ямкою під палець, який знаходиться над дверною ручкою. Прокрутивши його вперед, усі двері замикаються. Стандартним буде й заводський іммобілайзер. Примітно, що базова функція блокування дверей у русі на Mitsubishi L200 активується вже за швидкості 15 км./год.

Всередині автомобіль отримав не надто видимі зміни, однак їх таки вистачає. Як мінімум, звертає на себе увагу новий колір пластику. Грайливі світло-сірі вставки у нижній частині салону зникли. Тепер уся обшивка чорна. Причому складається враження, що вона стала навіть чорнішою, ніж була до цього. Авто немовби здобуло якоїсь респектабельності. Незначні відмінності є й у обшивці керма. Перфорованою шкірою бокова його частина тепер обшивається повністю. З правого боку серцевини керма, де раніше просто була срібляста вставка, з’явилося вдосконалене керування навігацією по меню бортового комп’ютера. Верхньою кнопкою рухаєшся вперед, нижньою – назад. Проводячи тест-драйв Mitsubishi L200, іноді мимоволі сумнівався в тому, що він пікап. Салон, обшитий комбінованою шкірою, складає буквально враження преміальності. Навіть хромовані внутрішні ручки дверей дають певне відчуття комфортабельного кросовера, а не великого пікапа. Коли потрапив у його салон, перше, що мене вразило, наскільки ж усе-таки щільно охоплює бокова підтримка передніх сидінь! Ти ніби сідаєш у домашнє шкіряне крісло. До того ж водій може відрегулювати це домашнє крісло за кутом нахилу спинки та глибиною посадки. Причому зробити це за допомогою електроприводів. Вони керуються двома слайдерами на лівій стінці основи сидіння. Щоб посунути крісло за глибиною, потрібно штовхнути горизонтальний слайдер вперед чи назад. У топі, штовхаючи цей слайдер вгору або вниз, змінюється ще й висота посадки. Для зміни кута нахилу слугує вертикальний слайдер зі спеціальними ямками на боках – це покращує зручність користування. Натомість регулювання переднього пасажира класичні механічні. Щоб змінити кут нахилу спинки, підіймаєш вгору важіль справа від спинки сидіння і її фіксатори розблокуються. Для зміни глибини посадки слугує ручка під подушкою. Причому вона не металева, а пластикова, що приємніше на дотик. Та є ще один момент, який покращує комфорт водійського сидіння порівняно з пасажирським. Попри те, що машина рамна, нестачі простору над головою не відчуваєш. Тут є непоганий запас місця навіть для високих людей. І в такому авто приємно триматися за велике, обшите шкірою кермо. Причому бокові його частини перфоровані, що додає певного шику. Важіль КП також обшитий двома товстими, зшитими чорною ниткою, шматками шкіри. Усе як треба – брутально й грубо.

На фоні білого перламутрового кольору кузова авто, яке я взяв на тест-драйв Mitsubishi L200, хромоване оздоблення корпусів нових зовнішніх дзеркалець заднього огляду дещо губиться. Зате воно присутнє у будь-якій комплектації. Самі ж дзеркальця оснащені підігрівом, що вмикається під час розігріву лобового скла, а також електроприводом. Блок керування останнім знаходиться не на дверях, а на торпедо, зліва від керма. Посуваючи слайдер в бік позначок L або R, обираєш відповідно ліве або праве дзеркальце. Потім, джойстиком нижче, здійснюється вже безпосереднє регулювання в усіх чотирьох напрямках. За рахунок ямки у його середині легко зорієнтуватися в напрямку налаштувань навіть всліпу. Наприклад, коли налаштовуєш дзеркальця вночі. Поряд зі слайдером ще одна кнопка, якою можна примусово скласти дзеркальця за допомогою електроприводу. На нашому авто корпуси дзеркалець були доповнені повторювачем поворотів. Це, скоріше, корисно іншим водіям, коли їдеш у тісному потоці. З одного боку, круто, що салонне дзеркальце заднього огляду оснащене функцією автоматичного затемнення. З іншого, прикро, що лише в топовому оснащенні. Усі чотири склопідйомника в Mitsubishi L200 мають електроприводи. Причому не буде їх позбавлена навіть базова, фермерська, версія. Але якщо в найпростішому оснащенні ще можна вибачити наявність автоматичного режиму й функції антизащемлення лише у водія, то в топі хочеться цих опцій для всіх дверей. З іншого боку, навіть уночі водій легко знайде свою кнопку склопідйомника, адже вона єдина має підсвітку плюс додатковий тактильний наплив. Та інші кнопки також можна буде намацати в темноті завдяки характерному виступу в торці.

Класичне компонування панелі приладів авто розріджує кольоровий дисплей по центру. Загалом такою вона була, коли брав на тест-драйв Mitsubishi L200 дорестайлінгового зразка. Але саме дисплей тепер уособлює в собі всі її оновлення. Він збільшився у висоту і займає майже увесь простір між циферблатами. На нього ж перенесли індикацію режимів повного приводу, яка раніше займала окреме віконечко над екранчиком бортового комп’ютера. Але через це спис регулювання підсвітки панелі приладів залишився без пояснювальної піктограми. Її місце зайняв видовжений униз екран. Ну, а керування зміною розділів бортового комп’ютера перенесли на кермо, про що я написав вище. На новому дисплеї відображаються показники залишкового запасу ходу й економетра. Вказівники температури двигуна і рівня пального вирішили зробити цифровими, у вигляді двох синіх стовпчиків обабіч дисплея. Між ними – позначка положення АКП або обраної передачі в ручному режимі. На «дні» дисплея знаходиться електронний одометр (зліва) і датчик зовнішньої температури (справа). Все просто і зручно. Що стосується циферблатів, то треба дуже сильно приглядатися, щоб помітити зміни. Якщо раніше їхнє тло повністю імітувало карбонове покриття, то тепер цифри лежать на кількох лініях, що дублюють криву від найменшого до найбільшого показника. З функціонального боку прилади здобули додаткові проміжні чорні мітки між основними білими. Це повинно сприяти точнішому контролю за показниками. Оскільки передбачається, що Mitsubishi L200 більше, ніж напевно, міситиме бруд, а склоочисники разом із омивачем працюватимуть багато, з базової комплектації на панелі приладів передбачено окремий індикатор, що повідомить про низький рівень рідини в бачку омивача. Однак у базі L200 матиме лише дві фронтальних подушки безпеки – водія і пасажира. Перша знаходиться в серцевині керма, а друга – у верхній частині торпедо навпроти пасажира. Про їхнє розташування свідчать надписи «SRS AIRBAG». Доплативши за дорожчу версію, власник отримає і бокові подушки для переднього ряду, що зашиті в боковинах спинок фронтальних сидінь, а також шторки безпеки для обидвох рядів, які закріплені в центральній стійці авто. Приємний бонус – подушка безпеки для колін водія. Вона захована під валом керма. Паски безпеки передніх сидінь додатково укомплектовані переднатягувачами, що убезпечить пасажирів першого ряду від зайвих ушкоджень у випадку ймовірної ДТП.

Оновлення мультимедійної системи

Верхня частина центральної консолі щедро оздоблена чорним глянцевим пластиком. Але сріблясте оздоблення тепер тягнеться зверху до самого низу – аж до майданчика КП. Дефлектори обдуву по центру отримали різкіші форми замість попередніх скруглених. Це зробило авто схожим на абсолютно цивільний кросовер, а не брутальний пікап, яким він є насправді. Хоч стара мультимедійна система ще не пішла на пенсію, у вищих рівнях оснащення машина комплектується сучасною Mitsubishi Connect, яка повністю позбавлена фізичних кнопок. Аналогічна мультимедійка була встановлена і на Mitsubishi Outlander, про який раніше я вже писав. Екран нової мультимедійки по периметру обрамлений хромом. Обабіч екрана в стовпчик розташовано по три сенсорних кнопки. Кнопка «Apps» перекидає у розділ додатків смартфона. Це ж виконує й іконка з аналогічною назвою у головному меню. Щоправда, без підключеного телефона нікуди вони вас не перекинуть. На екрані просто світитиметься сервісне повідомлення «Please connect a supported smartphone.» (Будь ласка, під’єднайте підтримуваний смартфон). Сенсорна кнопка «Home» дозволяє в один клік повернутися до головного меню з будь-якого розділу чи підрозділу. «Menu» – вимикає екран. Між іншим, корисний режим для нічної їзди. Менше вогнів у салоні менше відволікатиме водія від керування автомобілем. Кнопка «PWR» з правого боку екрана дозволяє повністю вимкнути мультимедійку. Над кнопкою знаходяться сенсори зменшення і збільшення гучності аудіо. Головне меню має купу іконок. Усі вони навіть не помістилися на одному екрані. Довелося робити другу сторінку, на яку можна перейти за допомогою стрілочки з правого боку дисплея. Щоб було зрозуміло, на якій сторінці перебуваєш, угорі знаходиться дві крапочки. Якщо перебуваєш на першій сторінці, то сильніше світитиметься ліва з них. У режимі головного меню з лівого боку верхньої частини екрана світитиметься відповідна піктограмка з надписом «Home». Переходячи до різних розділів, ця піктограмка буде змінюватися. Навпроти, з правого боку – годинник. Якщо до системи підключений телефон, поряд відображатиметься ще й піктограмка Bluetooth, рівень заряду смартфона, а також зв’язку. Скористатися основними можливостями телефона можна, перейшовши до розділу «Phone». Цікава фішка. Якщо пікап береться як робоча конячка, якою користуються багато людей, навряд ви захотіли б, щоб інші бачили інфо щодо ваших дзвінків. Для цього, обираючи один із підключених смартфонів, система пропонує ввести для нього індивідуальний чотиризначний ПІН-код. Він встановлюється вами ж заздалегідь. Якщо ви раптом помилитеся в наборі, завжди можна стерти останній введений символ. Набравши ПІН, натискаємо «Enter», і телефон у вашому розпорядженні. Але за допомогою стрілочки у нижній частині екрана завжди можна повернутися на крок назад. Під час вхідного дзвінка на екрані  у стовпчик з’являються ім’я контакту, його номер, а також рівень гучності. Останній можна одразу ж відрегулювати за допомогою кнопок «-» або «+». Справа, у нижній частині екрану знаходиться червона кнопка «Decline», зліва – зелена «Answer». Якщо не бажаєте брати трубку, але не хочете, щоб абонент бачив, як ви його ігноруєте – тиснете «Mute». Майже усе це можна робити і з лівої, покритої сріблястим пластиком частини керма. Кнопка, на якій зображена піднята трубка, дозволяє прийняти дзвінок. Кнопка під нею – відхилити. Вище розташована ще одна. Вона активує голосове керування системою «Вільні руки» Bluetooth. Хоч і з помилками, проте вона таки працює. Принаймні, в англомовному форматі. У розділі «iPod» можна керувати файлами з «епплівського» плеєра. У мене його немає. Тож система ввічливо попросила його підключити, а я ввічливо розшаркався, натиснувши «Cancel». Два USB-порти під центральною консоллю дозволяють під’єднати одразу два джерела музики. Вибір одного з них відбувається в розділі «USB». Запустивши програш якого-небудь треку, з’являється вікно з доволі широкими можливостями налаштувань. Угорі зліва відображається режим повтору. Правіше – порядковий номер треку в папці. Ще правіше – чи працює режим випадкового відтворення. Нижче вказана назва папки, обабіч якої знаходяться кнопки переходу між попередньою (зліва) чи наступною (справа) папками. Нижче в кілька рядків показується основна інформація по треку. Вище всього – назва альбому. Посередині – виконавець. Унизу – назва треку. Під цією інформацією знаходиться стрічка програшу пісні з хронометражем. У нижній частині екрана знаходяться основні кнопки керування програшем. Зліва – показ розширеної інформації по файлу. Справа – перехід до списку композицій. По центру розмістили кнопку запуску/паузи у програші, зліва від якої – повернення назад на один трек, а справа – перехід уперед. Настільки ж широкими є можливості налаштування програшу в розділі «FM». З лівого боку верхньої частини екрану показується, чи відображає радіостанція RDS-інформацію. Справа – чи змінюється частота автоматично, якщо на ній радіостанція має сильніший сигнал (функція AF), правіше – чи буде частота у певний час доби автоматично перемикатися на іншу, регіональну, станцію (функція REG), а також чи працює функція TP (Traffic Programme), яка повинна сповіщати про зміни в дорожньому русі. Яка у нашій країні, звісно, не працює. Значну частину екрана займає назва радіостанції та її частота, вказана під нею (ліва половина монітора), а також, у стовпчик, назва треку, виконавця і альбому, якщо така інформація надається станцією (права). Одразу помітно, що L200 дуже позитивно налаштований до фанатів радіо. Під указаними даними знаходиться одразу три вкладки, кожна з яких містить по шість збережених частот. Як і в розділі «USB», у нижній частині екрана знаходяться головні кнопки керування радіо. Обабіч слова «Tune» – повернення на одну станцію назад (зліва) і перехід уперед (справа). З правого боку – кнопка переходу до списку всіх доступних радіостанцій. Mitsubishi Connect не позбулася традиційного відокремлення розділів «FM» та «AM» (так би мовити, американський формат). Говорячи про останній, нижні кнопки керування аналогічні розділу «FM». Однак решта елементів набагато спрощеніші. Майже на увесь екран відображається лише частота, під якою всього шість комірок для збереження станцій. Розділ «Settings» максимально насичений можливостями налаштувань, які розташовані на чотирьох сторінках. На кожній із них одночасно відображається по три вкладки. Зліва і справа від них – стрілочки переходу до інших сторінок. З-поміж іншого у цьому розділі можна налаштувати звучання аудіо, яскравість/контраст монітора і саму мультимедійку. Щодо першої вкладки, то у ній відкривається доступ до підрозділів «Tone» (налаштування високих частот і басів), «Fader/Balance» (регулювання зони в салоні, куди транслюється музика і баланс між програшем на передній чи задній ряд), «Music Type» (підбір оптимальних налаштувань під певний стиль музики), а також деяких додаткових опцій у «Other». Є можливість повернути всі налаштування до заводських через кнопку «Reset». Розділ «Bluetooth Audio» ідентичний меню в «USB». Єдина відмінність – кнопку переходу до списку композицій замінили кнопкою паузи програшу. Є окремий розділ під пристрій, під’єднаний за допомогою роз’єму HDMI. Однак мені знову ж таки не було що під’єднувати, тож система зайвий раз посварилася з проханням все-таки знайти подібний пристрій. Керувати музикою допомагає ліва спиця керма, на якій зосереджені органи управління аудіо. Ключовим елементом є перемикач з хромованою планочкою, що відповідає за збільшення чи зменшення гучності. Від інших кнопок він відокремлений підковоподібним хромованим оздобленням. Кнопка «Source» дозволяє перемикатися між джерелами програвання музики. Під перемикачем ще дві: ліва повертає на одну композицію або радіостанцію назад, права – перекидає вперед. Загалом аудіо транслюється через шість динаміків. З-поміж них по одному середньочастотнику у нижній частині карт кожних із чотирьох дверей. По одному високочастотнику розташували навпроти кріплення зовнішніх дзеркалець заднього огляду в передніх дверях. Цікавий розділ «Day/Night», у якому є всього лише три кнопки режимів екрану: «Auto» (автоматично підлаштовується під час доби), «Day» (денний режим) і «Night» (нічний). Окремою кнопкою в головному меню можна повністю затушити екран. При цьому сенсорні кнопки обабіч екрану світитимуться, повідомляючи, що мультимедійка працює. Варто лише ще раз тицьнути в монітор. Ще один розділ надає можливість повернути щось схоже до класичного дизайну мультимедійних систем Mitsubishi. Синя темка, образ планети на задньому фоні, цифровий годинник в стилі 1990-х, дата і день тижня. Нагадало минулий тест-драйв Mitsubishi L200. На цей же екран транслюється й картинка з камери заднього огляду. Її об’єктив знаходиться зліва від ручки відкриття борту вантажного відсіку.

Що змінилося в блоці мікроклімату?

Наша версія Mitsubishi L200 була укомплектована двозонним клімат-контролем. Що тут скажеш, за таку ціну подібну опцію більше, ніж очікуєш. Але це все одно круто, тому що дорестайлінгове у серединній комплектації мав звичайний однозонний клімат. Зараз рівнів оснащення чотири, і двозонна система з’являється з третього. Але на тест-драйв Mitsubishi L200 ми отримали четвертий. Блок не відрізняється від аналогічної деталі, встановленої на Mitsubishi Outlander 2019 року, який я випробовував у кінці осені 2018. Основна відмінність від дорестайлу – ширший екран і помаранчеві показники замість білих. Ну, і решітку датчика клімат-контролю перенесли на внутрішню стінку нової ніші під блоком мікроклімату. Ключовими органами керування є дві кнопки TEMP обабіч екранчика. Цими круглими кнопками регулюється температура повітря у кожній із двох зон, що відображається в температурних показниках по обидві сторони екрана. Крок показника – 0,5̊ C. Практична деталь – на кожній із кнопок є два характерних вирізи під пальці. Тобто зорієнтуватися, підвищуєш ти температуру чи зменшуєш, можна на дотик. Естетична деталь – ці кнопки обрамлені хромом. Між ними – два ряди допоміжних органів керування. Ліва кнопка верхнього ряду вмикає кондиціонер, після чого з лівого боку екранчика з’явиться піктограма сніжинки. Кнопка «MODE» змінює напрямки обдуву. Після кожного її натискання піктограмка з правого боку екрана буде змінюватися, показуючи, куди здійснюватиметься обдув. Посередині знаходиться кнопка, лівою і правою стороною якої збільшується або зменшується швидкість вентилятора. Результат натискання на них відображається по центру дисплея на цифровій діаграмі. На цій кнопці також є виріз. Він дозволяє на дотик знайти її. Однак на дотик зрозуміти, збільшуєш чи зменшуєш ти швидкість вентилятора, неможливо. З правого боку нижнього ряду кнопок знаходиться вимкнення системи мікроклімату. І це єдина кнопка в цьому ряді без помаранчевого індикатора. Решта ряду його має. Наприклад, кнопка з лівого боку вмикає рециркуляцію повітря. Правіше від неї – прискорене розморожування лобового скла. Кнопка «AUTO» активує режим клімат-контролю. Електричний нагрів повітря є базовою функцією системи мікроклімату, як і опція обігріву заднього скла. Що є незайвим з огляду на високий борт, який треба іноді контролювати, здаючи заднім ходом. Вмикається обігрів окремою кнопкою з помаранчевим індикатором на другому ряді блоку мікроклімату. Зважаючи на велетенську кількість любителів попалити суху траву в Україні, корисним буде й повітряний фільтр салону, яким пікап оснащується з базової комплектації. І підігрів керма. Його кнопка хоч і знаходиться на центральній консолі, проте в набагато зручнішому місці, ніж у сімейного Outlander. Поряд із нею тепер знаходиться кнопка блокування заднього диференціалу. Таким чином, останню перенесли вище, у зручніше й доступніше місце. Але якщо раніше на центральній консолі було лише дві заглушки під кнопки, то тепер їх… чотири. По дві обабіч підігріву керма й блокування. Вище – новий декоративний елемент. Хромована смужка розділяє ряд кнопок і заглушок з індикаторами паска та подушки безпеки переднього пасажира. Л200 стандартно оснащується прикурювачем та попільничкою. Однак якщо ви не курите, перший можна використовувати в ролі високотемпературного джерела, щоб запалити щось невелике за розміром. Базовим буде і двоступеневий підігрів передніх сидінь, реалізований у вигляді старих добрих «міцубісівських» перемикачів унизу центральної консолі. Головною їхньою перевагою є не стільки тактильні смужки навпроти положень режимів і навіть не їхні позначення «Hi» і «Lo». Найлегше за обраним ступенем підігріву стежити допомагає світлова індикація. Зелена для нижчого й помаранчева для вищого. Ці перемикачі залишилися на старому місці – у заглибині центральної консолі. Проте саме поряд із ними встановили нові, додаткові входи для мультимедійки (читай вище). Ніша під центральною консоллю раніше мала секретний відсік унизу, що закривався фальшдном. Тепер його немає, ніша просто стала глибшою. Майданчик КП отримав квадратну форму і виконаний тепер із чорного глянцевого пластику, який по колу оздоблений хромом. Показник задньої передачі «R» чомусь вирішили додатково обвести. Натомість центральний тунель, що раніше повністю оздоблювався тим же глянцем, виконаний з матеріалу, подібного до того, який використовували в дорестайлінговому ASX. Змінився також дизайн сріблястих накладок обабіч тунелю – вони стали суттєво тоншими. Дизайн підсклянників вдосконалили. Гумове дно отримало інший профіль, а у верхній їхній частині зникло виштампування і додалася срібляста накладка. Ручка стоянкового гальма здобула шкіряний кожух, що прошитий сірою ниткою. Між передніми сидіннями у будь-якому рівні оснащення буде встановлено широкий підлокітник. На ньому лікті передніх пасажирів штовхатися не будуть. Дивна деталь – додаткову поличку з боксу під підлокітником вирішили прибрати. На передніх стійках даху встановлені міцні ручки. За їхньою допомогою у високий автомобіль легше заскакувати. А от ручки для заднього ряду з’явилися лише після рестайлінгу. Над дверними отворами розкривні ручки, за які зручно триматися в дорозі. У спинках передніх сидінь знаходяться неглибокі кишеньки. Там зручно зберігати не дуже об’ємну, але широку поклажу.

У торці задніх дверей Mitsubishi L200 можна помітити білий тумблер з надписом LOCK. Це так звані дитячі замки, доступні з базового оснащення. Перемкнувши тумблер, блокуєш салонні ручки відкриття. Ззаду комфорту, як спереду, не відчуваю. Та все одно тут не тісно. Щоправда, ногам центрального пасажира тепер заважатиме нова ніша для дрібних речей, поряд із якою знаходяться два порти USB. Ніша разом із портами оздоблюється сріблястим пластиком. Як і раніше, всі версії пропонують підлокітник по центру і запропонований на тест-драйв Mitsubishi L200 не виняток. Хоч він не дуже довгий, але за шириною його вистачає, та й обшитий він, як і сидіння, шкірою з білим прострочуванням. До того ж у нього вмонтовано два підсклянника. За спинкою є невеличкий простір для багажу, тож спинка заднього ряду складна. Щоб це зробити, потрібно потягнути за петлю справа від центрального підголівника. За стійками підголівників передніх сидінь знаходиться невеличкий вішак для одягу. Ідея непогана, адже в цьому випадку одяг не буде перекривати бокові вікна. Вікна задніх дверей незвично для пікапа вкриті доволі щільним тонуванням. А це більший затишок на задньому ряді. Навіть у базовому Л200 є можливість зафіксувати дитячі крісла за допомогою кріплень ISOfix. Вантажний відсік цього пікапа потішить власника своїм об’ємом. Крім цього, у задній частині, по центру та в передньому борті є по дві металевих петлі. Вони встановлені в кузові з базової комплектації, і за них можна кріпити важкий багаж. Також кожен власник цього Mitsubishi може не перейматися через те, що відкривний борт при опусканні впаде, й на ньому обдереться фарба. Адже борт з’єднаний з кузовом тросиком, який його втримає.

Тест-драйв Mitsubishi L200: чи доречно ще цей пікап використовувати за межами твердих доріг?

Для українського ринку Mitsubishi L200, як і раніше, пропонується з двома варіантами 2,4-літрового турбодизельного двигуна. Перший має 154 к. с. при 3500 об./хв. і 380 Нм у діапазоні 1500-2500 об./хв. Другий – 181 к. с. за тієї ж кількості обертів і вже 430 Нм за 2500 об./хв. Але потужніший варіант пропонується виключно у топовій комплектації. На тест-драйв Mitsubishi L200 ми взяли саме таку версію. І щодо мотора можна сказати, що це такий собі напористий монотонний «дирчик», коли треба в абсолютно спокійному режимі перевезти якийсь вантаж. Поставив собі на круїз і тягнешся. Але якщо треба когось «покарати» зі світлофора?!.. На це турбодизель також здатен. Топиш педаль газу в підлогу, силовий агрегат витримує театральну півсекундну паузу та рве з місця із диким тваринним стрекотом. Щоправда, і витрати пального одразу ж виростуть. Наприклад, варто лиш трохи покататися по бездоріжжю або зависнути в тягнучці, як середні витрати пального зростають до 17-19 л./100 км. Та за міського режиму їзди без зупинок, на швидкості 50 км./год. з круїзом, вдавалося добитися і 7,4 л./100 км.! На цьому фоні заводський показник комбінованого циклу в 8,6 л./100 км. не виглядає фантастичним. З одного боку, такі результати вражають. З іншого, все стає на свої місця, коли дізнаюся, що саме на такій найдорожчій модифікації мотор йде разом із фірмовою системою MIVEC, яка здатна керувати часом і висотою відкриття впускних клапанів. І нехай зараз нею вже мало кого здивуєш, але слід пам’ятати, що попередник цього двигуна став першим у світі силовим агрегатом, коли подібну технологію застосували в дизельному моторі. І її ефективність доводиться результатами мого тесту. Запускати двигун зручно за допомогою кнопки «START STOP ENGINE». Натиснув на неї раз – увімкнулася електроніка, а індикатор на кнопці засвітився помаранчевим кольором. Натиснув ногою на педаль гальм і ще раз тицьнув на кнопку – запустився двигун, а індикатор змінив колір на зелений. При цьому кнопка ще й красиво оформлена обідком зі сріблястого пластику.

Конструктори потурбувалися про те, щоб навіть у базовій комплектації двигун був захищений від випадкового контакту з великим камінням або іншими перешкодами. Тому внизу встановлено металевий захист. Тож тест-драйв Mitsubishi L200 проходив у морально комфортному режимі.

Коробок передач дві на вибір – 6-ступенева механіка, а також автомат на ту ж кількість швидкостей. Однак механічна коробка встановлюється виключно у базовій комплектації, тоді як автомат – в решті. Саме таку коробку я й узяв на тест-драйв Mitsubishi L200. Він має класичний для Mitsubishi непрямий хід важеля, за рахунок чого ніколи не промахуєшся повз потрібний режим. Мені це було корисно, коли на червоному світлі світлофора знімав коробку з Drive, ставлячи у нейтраль. Має автомат і ручний режим, що вмикається переведенням важеля вліво з положення D. Тоді штовхаючи важіль назад, підвищуєш швидкість. Вперед – зменшуєш. Але мені набагато зручніше було використовувати сріблясті підкермові перемикачі. Особливо на спуску. Потягнув на себе лівий перемикач – примусово опустив коробку на другу передачу, щоб машина зайве не розганялася (а 2,4-літровий дизель за рахунок об’єму непогано так гальмує мотором), потягнув і затримав на кілька секунд правий – вийшов з ручного режиму. На жаль, вони є перевагою виключно топу…

З механічною коробкою встановлюється багаторежимна повнопривідна трансмісія Easy Select 4WD. Але її ми не випробовували. Адже на тест-драйв Mitsubishi L200 я отримав варіант для автоматичної КП – Super Select 4WD. Її режими змінюються за допомогою круглої ручки-шайби на центральному тунелі. Шайба зроблена з чорного глянцевого пластику, на стінці якого встановили мітку режимів. По центру – нерухома частина оздоблена сріблястим кільцем і кришечкою, під якою розписані вказівники режимів. Така ручка є базовим оснащенням навіть для стандартної Easy Select 4WD. Тож про брутальний механічний важіль можна забути. Режим 2H штовхає машину лише за рахунок задніх коліс. Наступний режим – 4H – підключає передні колеса виключно у ситуаціях, коли ділянку потрібно пройти на швидкості, але акуратно. Інакше кажучи, це асфальтовий режим повного приводу з можливістю перекидання на передок до 40% моменту. Перемикатися на нього можна на швидкості до 100 км./год. Але бажано, щоб передні колеса в цей момент були спрямовані прямо, а нога знята з педалі газу. Режим 4HLc блокує передачу моменту між вісями, дозволяючи ефективніше вигрібати всіма колесами з бруду чи снігу. 4LLc також використовує заблокований міжосьовий диференціал Torsen, але застосовується і понижена передача з передавальним числом 2,566. На жаль, ситуацій, коли знадобилися ці режими, знайти так і не вдалося. Це той рідкісний випадок, коли важко знайти дорогу, з якою цей пікап не може справитися. Екранчик бортового комп’ютера на панелі приладів дозволяє стежити за увімкненим режимом трансмісії за допомогою схематичного 3D-зображення системи повного приводу на фоні синюватої сіточки. Вісі, що крутять колеса починають світитися зеленим кольором, а заблоковані диференціали – помаранчевим.

Магічна для цього авто кнопка R/D Lock On/Off на центральній консолі дозволяє жорстко заблокувати передачу моменту через задній міжколісний диференціал. І хоч тест-драйв Mitsubishi L200 не давав причин користуватися блокуванням, ним зловживати не варто. Його краще вмикати лише в режимі пониженої передачі трансмісії й одразу вимикати після проходження складної ділянки.

Позаду селектора вибору режимів повного приводу, знаходиться дві кнопки. Права з них була в найдорожчій модифікації запропонованого на тест-драйв Mitsubishi L200. Послідовне її натискання змінює чотири режими системи Mitsubishi Off Road Mode: гравій, бруд(сніг), пісок або ж велике каміння. Залежно від обраного режиму змінюється віддача двигуна, налаштування трансмісії, а також гальмівної системи. Off Road Mode починає працювати виключно разом із третім режимом повного приводу, коли розподіл моменту між вісями зафіксований порівну. Обираючи один із режимів, на панелі приладів загорятиметься відповідна піктограмка.

Ще один цікавий момент, який подарував тест-драйв Mitsubishi L200 кнопка системи допомоги під час спуску з гори HDC. Вона також доступна виключно в максимальному оснащенні. Під’їхали ви, скажімо, до крутого спуску або й просто незначного схилу, де треба зосередитися на маневруванні, а не дозуванні зусиль на педалі гальм. У такому разі повністю зупиняєтеся, натискаєте вищезгадану кнопочку і машина рушає вниз. Хоча навіть зупинятися не потрібно. Система почне працювати навіть за швидкості від 2 до 20 км./год., зафіксувавши те значення, на якому ви рухалися.

Кермо пікапа має забагато обертів з одного кінця в інший. Тест-драйв Mitsubishi L200 на тісних парковках у центрі міста продемонстрував це особливо явно. Адже крутіння керма дещо подовжувало час моїх маневрів. Але подивімося правді у вічі – такий пікап не для слаломів призначений. На ньому потрібно підкоряти піщані пагорби та болота. А для цього якраз і згодиться таке «багатообертове» кермо. Покращенню огляду повинні сприяти датчики дощу і світла. Перший вмикається поштовхом правого підкермового перемикача на одне положення вниз із OFF у AUTO. При цьому чутливість датчика регулюється шайбочкою справа. Від її позиції залежить, на яку кількість вологи реагуватиме датчик. Особисто я завжди ставлю максимально чутливий режим. Нехай, коли моросить, це не надто принципово, але під час великого дощу суттєво допомагає. А от про освітлення можна взагалі забути. Крутнув ручку в торці лівого підкермового перемикача з OFF у AUTO, і оптика самостійно вмикається, залежно від освітлення назовні. Слідкувати за режимами дозволяє біла мітка на ручці. Крім цього, пікап було укомплектовано системою круїз-контролю. Вона робить керування машиною набагато приємнішим. Як і наявність управління ним на правій спиці керма. Причому воно максимально просте. Система вмикається кнопкою з відповідною піктограмкою, вимикається кнопкою «CANCEL». Перемикач між ними має два положення. «SET-» фіксує задану швидкість або ж опускає вже зафіксоване значення на 1 м./год. (або 1,6 км./год.), «RES+» – збільшує на той же крок. Недолік системи все той же, що й у Mitsubishi, які я випробовував раніше. Немає окремого екранчика, де відображаються значення круїзу.

Найбільше, очікуючи тест-драйв Mitsubishi L200, сподівався на зміни в реакціях підвіски авто під час наїзду на пошкоджений асфальт. Адже раніше зауважував, що авто з пустим кузовом надто нервово реагує на нього. Особливо, якщо ще й наїхати на лежачого поліцейського. Та цього разу мені здалося, що підвіска справді стала м’якшою навіть у незавантаженому стані. Що ж, схоже пікап дійсно став цивільнішим…

Що стосується роботи гальмівної системи пікап, то очікувано, що ззаду стоять старі добрі барабани. Але тест-драйв Mitsubishi L200 жодного разу не змусив засумніватися в їхній роботі. Адже спереду встановили не просто дискові механізми, а дискові з вентиляцією! І машина гальмує впевнено, хоча її вага у цьому процесі таки відчувається. У гальмівній системі пікапа стандартним оснащенням є блок ABS. Він унеможливлює блокування, а, відтак, ковзання коліс по покриттю під час аварійного гальмування. Завдяки цьому автомобіль залишається керованим, і водій може об’їхати перешкоду, якщо йому не вистачить гальмівного шляху. Доповнює ABS на L200 базова система EBD (Electronic Brake Distribution). Залежно від завантаження машини (а для пікапа це актуальний показник), система може передавати більше гальмівного зусилля на задні колеса, порівняно із ситуаціями, коли в авто знаходиться лише водій. Однак в екстрених випадках спрацьовуватиме ще одна базова система безпеки – Brake Assist (BA). Іноді в критичній ситуації водій, панікуючи, натискає педаль гальм різко, але недостатньо сильно. Тоді BA зреагує і додасть тиску, щоб гальмування було максимально ефективним. Ще одним важливим елементом гальмівної системи є ASC (Active Stability Control). Вона допомагає водію як на прямих ділянках дороги, так і в поворотах. Що стосується перших, то іноді одне або й декілька коліс можуть потрапляти на слизькі ділянки. Це зумовлює їхнє ковзання по поверхні дороги порівняно з рештою коліс, які мають нормальне зчеплення з покриттям. Тоді в роботу вступає антибуксувальна підсистема TCL (Traction Control). Вона може задіювати на колесах, що мають гірше зчеплення, гальма, а на колеса з кращим – передавати більше потужності, щоб автомобіль не втратив курсової стійкості. За такою ж схемою працює ще одна підсистема – стабілізації під час буксирування причепа TSA. Але вона стежить за тим, чи починає гойдатися причіп з боку в бік по дорозі. Залежно від ситуації, TSA намагається підгальмувати або додати газу, щоб причіп припинив розгойдуватися. У поворотах система працює трохи інакше. У випадку зносу передньої вісі ASC задіє гальма на задньому, внутрішньому до повороту колесі. Таким чином, вона допоможе ніби закрутити авто в поворот. Якщо ж машину починає заносити, гальмівне зусилля йде на зовнішнє до повороту переднє колесо, аби повернути пікап на траекторію руху. Чи варто в такому випадку додавати, що без ASC під час аварійного гальмування з об’їздом перешкоди, нехай і з ABS, автомобіль міг би все одно зіткнутися з нею через несподіваний зніс або заніс. ASC разом із TCL та TSA також є базовим оснащенням для Mitsubishi L200, що не може не тішити. Але на L200 є й режим для екстремалів. ASC легко відключити за допомогою кнопки «OFF», яка знаходиться зліва від керма. Ще одна базова гальмівна система – Hill Start Assist System (HSA). Вона унеможливлює скочування авто, коли воно зупинилося на схилі дороги. Скажімо, перед світлофором. У такому випадку під час старту з місця тиск у гальмівній системі буде зберігатися ще 2 с. після того, як водій зніме ногу з педалі гальм. Цього часу має вистачити, щоб перенести ногу на педаль газу і рушити вперед. Примітно, що HSA працює і тоді, коли машина здає під гору назад. Ну, і останній момент щодо гальм. У дорожчих комплектаціях на передній вісі стоять 17-дюймові гальмівні диски. Очевидно, що така потужна система дуже й дуже непогано сповільнює великий пікап.

Чи здобув рестайлінговий Mitsubishi L200 нові козирі?

Поки що головним конкурентом оновленого Mitsubishi L200 є… він сам! Ще раз нагадаю, що тест-драйв Mitsubishi L200 дорестайлінгового зразка я вже проводив. У салонах досі розпродають залишки цих екземплярів за дешевшою ціною. Зокрема, базову версію зі слабшим мотором на 154 к. с. і механікою можна взяти за 27 943$ станом на 09.08.2020 року. Але на п’яти наступає конкурент – Nissan NP300 Navara Double Cab. Авто з 6-ступеневою механічною КП і 2,3-літровим дизелем має близьку потужність – 163 к. с. Така машина коштуватиме 35 151$. Трохи дорожче, але на користь іншого японця може зіграти його унікальність. Попри те, що Navara буде далеко не першої свіжості (з 2015 року), в Україні пікап з’явився лиш нещодавно.

То чим же буде крити рестайлінговий L200? По-перше, тест-драйв Mitsubishi L200 показав, що настільки красивого пікапа на ринку ще немає. По-друге, краса абсолютно підкріплена оснащенням. Зараз це вже далеко не ті утилітарні машини, якими були Л200 на початках. І, по-третє, система повного приводу настільки універсальна, що лише через неї можна обрати саме цей пікап. Вона підійде і тим, хто не вилазить з багна, і тим, хто рідко виїжджає за межі асфальтованих доріг.

Тест-драйв Mitsubishi L200. Технічні характеристики

Характеристики кузова
Комплектація	Ultimate
Довжина/Ширина/Висота, мм.	5305/1815/1795
Колісна база, мм.	3000
Довжина/Ширина/Висота вантажного відсіку, мм.	1520/1470/475
Кліренс, мм.	220
Споряджена (без водія)/Повна маса, кг.	1930/2850
Максимальна маса причепа без гальм/з гальмами, кг.	750/3100
Кут в’їзду/рампи/з’їзду, градусів	31/26/23
Глибина броду, мм.	700
Мінімальний радіус розвороту, м.	5,9
Об’єм паливного баку, л.	75

Характеристики двигуна
Тип двигуна	Дизельний з турбокомпресором і проміжним охолодженням
Система газорозподільчого механізму	MIVEC
Об’єм, куб. см.	2442
Потужність, к. с. / об./хв.	181 / 3500
Крутний момент, Нм / об./хв.	430 / 2500

Характеристики трансмісії
Коробка передач	Автоматична 6-ступенева
Тип приводу	Багаторежимний Super Select 4WD

Ходові характеристики
Передня/Задня підвіска	Незалежна, двоважільна, стабілізатор поперекової стійкості/Залежна (нерозрізний міст) на еліптичних ресорах
Передні/Задні гальма	Дискові вентильовані діаметром 320 мм./Барабанні
Максимальна швидкість, км./год.	177
Витрати пального, міський / заміський / комбінований цикл, л./100 км.	9,9 / 7,8 / 8,6
Шини	265/60 R18 110H (M&S)
Диски	Легкосплавні 18х7.5J
Допоміжні електронні системи	ABS, EBD, ASTC