У чому секрет успішності Mitsubishi L200?
Зміст
Нинішнє покоління Mitsubishi L200, згідно wikipedia, було презентовано ще 2014 року, а в продаж на території України воно потрапило у 2015. Ясна річ, що за цей час усі «ахи» й «охи» щодо його дизайну минули, він приївся, автомобіль понакупляли собі в чималих кількостях крупні компанії, фермери і «позери», які люблять ковбойський стиль, на що й повинен натякати сам кузов пікап. Якби я придбав собі такий автомобіль, то належав би якраз до третьої категорії – навряд у нашій криміногенній обстановці відкритий багажний відсік можна назвати вдалим рішенням, однак… попри всі мої упередження, ставлення до машини кардинально змінилося, коли я отримав змогу покататися на ній протягом півтора тижня.
Переваги Mitsubishi L200 в костюмі від Shogun
Mitsubishi L200 останніх двох поколінь чудово відомий нашим співвітчизникам. Ще перша машина, яку завозили з 1990-х була популярною у 2000-х, а подекуди й досі відмінно несе фермерську службу. Примітно, що саме три покоління назад з’явилася сама назва моделі L200 попри те, що компанія Mitsubishi має велетенський досвід роботи над кузовом пікап ще з 1970-х, хоч це й були зовсім утилітарні машини – сучасна порівняно з ними преміум-авто. Що можна сказати про дизайн цієї машини? Що він чоловічий, маскулінний, хижо-тваринний? До мене ці фрази повторювало безліч автожурналістів, у тому числі я сам, випробовуючи минуле покоління Mitsubishi Pajero Sport. І мені довелося помучатися перед тест-драйвом цього авто, вигадуючи якісь звороти, яких я так і не вигадав. Та коли я потрапив на парковку, де стояв тестовий автомобіль, то зрозумів, що не потрібні жодні звороти. Адже мені до рук потрапила спецмодифікація Shogun, яких в Україні на момент тест-драйву було всього близько 80 екземплярів. І її досі можна придбати кожному, хто забажає! Відрізняється вона широкими й жирними накладками на арках коліс, фарах і ліхтарях із чорного матованого пластику. Також є подібні матові чорні рейлінги, хромовані дуги над вантажним відсіком та чорний тент. «Оце й усе?» – запитаєте ви. – «Негусто». Можливо, погоджуся я. Але напевно щось у цій машині таки є, коли в ранковій тягнучці по Парковій дорозі в Києві якийсь «мажик» із преміального Toyota LC200 опускає скло, сигналить мені й кричить через дорогу – «Ета Л200? А скока стоіт?». LC200 – L200. Не думаю, що мужик сплутав марки й моделі – Mitsubishi L200 його справді зацікавив. Так само, як і двох бабусь посеред дворів, які ледь пересуваючись за допомогою ціпків, кілька хвилин стояли біля заднього борту машини й активно щось роздивлялися й обговорювали. Та найцікавіше в кожному з цих двох випадків те, що жодного з них я не вигадав – це правда.
Перше, що помічаєш, коли підходиш до Mitsubishi L200 у комплектації Shogun – це велетенські розширювачі колісних арок з матового чорного пластику. Доступний цей пакет з комплектації Intense саме з автоматом.
Доповнюють цю брутальну красу накладки такого ж кольору на протитуманки. Останні стандартно мають хромований «обладунок». А от накладки на головну й задню оптику фактично видозмінюють дизайн пікапа. Зазвичай у Mitsubishi L200 решітка радіатора й задній бампер також мають хромоване оздоблення. У версії Shogun вони повністю чорні. Міцні рейлінги на даху, за які під час посадки в машину можна спокійно триматися, продовжують оформлення Shogun і виконані в «афро-американському» стилі. Стандартно вантажний відсік йде з голим металом, що за умов жорсткої експлуатації, особливо без надбудови зверху, може призвести до корозійних процесів. Тому доволі непогано себе має показати пластикова обшивка поверхні й стінок, зокрема, й кришки відсіку.
Певної респектабельності, якщо це слово взагалі доречне у випадку Mitsubishi L200, додавала опція хромпакету, до якої входила хромована обробка усіх дверних ручок і зовнішніх дзеркалець заднього огляду.
Хоч Mitsubishi L200 доволі утилітарна машина навіть в дорогих комплектаціях, та навіть у базі автомобіль виглядає достатньо цілісно за рахунок профарбованого під колір кузова переднього бампера.
Під головною оптикою, у бампері Mitsubishi L200, розташовані омивачі фар, які задіюються спеціальною кнопкою в торці лівого підкермового перемикача – опція корисна, якщо часто їздиш брудними дорогами і фари заливає грязюкою.
Протитуманні фари Mitsubishi L200 розташовані незвично високо – майже під решіткою радіатора, причому близько одна від одної, а не рознесені по кутах бампера. І це правильно – передбачається, що нижня частина кузова пікапа буде не раз атакуватися камінням, піском і брудом, до якого скло протитуманок може бути нестійке.
Mitsubishi L200 не має вже звичних світлодіодів денних ходових вогнів, однак це не означає, що він їх позбавлений. Просто їхні лампочки звичайні й заховані в блоці протитуманок і вмикаються автоматично разом із запалюванням.
Щоб менше паскудити одяг під час висадки, стають в нагоді підніжки. Щоправда, на Mitsubishi L200 особисто мені вони були доречніші під час посадки, оскільки виступають вони не сильно і стаєш на них лише п’ятою, а штанина все одно треться об брудний поріжок. Та це вже прискіпування – в базі підніжок взагалі не буде, а посадка і висадка в принципі зараховуються до тренувань в «качалці».
Був у нашому Mitsubishi L200 повноцінний задній бампер, ще й з відбивачем під ним. Звісно, у випадку наїзду на високу перешкоду все одно мав би постраждати фаркоп, тим не менше свою роль відбивач також може виконати. А от наявність підніжки в бампері майже умовна. Можна стати на неї, щоб перелізти через борт, але частіше всього просто відкидаєш той самий задній борт і вантажиш все з землі, бігаючи навколо кузова й розкладаючи речі по місцях. Перебуваючи ж у кузові, потрібен хтось другий, хто подаватиме вантаж.
Залежно від комплектації, на Mitsubishi L200 можуть бути встановлені три види колісних дисків: у базі це буде 16-дюймова сталюка, у середнячка, як у нас – 16-дюймове лиття розміром 245/70, а от топчик матиме вже 17 дюймів.
Чому Mitsubishi L200 переважно для твердолобих хлопчиків?
Стандартний імобілайзер не дозволить сторонній людині від’їхати далеко на Mitsubishi L200, доки машина не розпізнає брелок безключової системи доступу.
Щоб потрапити всередину авто необхідно натиснути чорну гумову кнопку на хромованій поверхні зовнішніх дверних ручок. Блокуються двері так само. Для запуску ж двигуна Mitsubishi L200 слугує фірмова кнопка Start/Stop, однак, на відміну від цивільних моделей, вона тут зліва від керма. Щоб запустити лише електроніку, тиснемо на кнопку, не витискаючи педаль гальм. Приємно, що в такому випадку на ній загорається помаранчева індикація. Якщо ж мотор запущено – індикація зелена.
Mitsubishi L200 не має стандартної кнопки центрального замка на підлокітнику чи передній панелі. По суті її роль виконує язичок над дверною ручкою.
Особливої зручності від процесу посадки я не очікував – ще достатньо свіжими були спогади від цивільнішого Mitsubishi Pajero Sport минулого покоління: кузов знаходиться високо над землею, тож задирати ногу доводиться «ніпадєцкі», а пірнаючи під низький дах, іноді можна й головою вдаритися об балку. З іншого боку, на передніх стійках змонтовано достатньо міцні ручки, а під порогами – підніжки. Усю цю ковбойську атрибутику розріджують симпатичні внутрішні ручки з хромованим оздобленням. Виповзаючи з авто, легко замастити штани об брудний поріг, та що поробиш – це не та машина, на якій можна ефектно підкотити до престижного клубу. Вона призначена для перевезення цілої тонни різноманітного вантажу, що зможе вміститися у просторий вантажний відсік. Передні сидіння, з одного боку, приємно здивували, а, з іншого, не дуже. Зокрема, вразило, що бокова підтримка тут розвинена значно краще, ніж у інших моделей марки, та й саме крісло компактніше – людині середньої статури буде зручно. А от нижня частина спинки занадто м’яка і пуста, тож спина провалюється, а в лопатки тисне дещо затверда верхня частина сидіння. Якщо ж сісти рівніше, то вже губиться огляд через лобове скло. Зокрема, під час слідкування за світлофором на перехресті доводиться буквально лягати на кермо, щоб побачити сигнали. Можна звісно опустити водійське сидіння максимально вниз за допомогою ручки-«крутилки» регулювання його висоти, доступної з бази, однак надто сильно справі це не зарадить. Можна ще придертися до розташування і недостатньої довжини підлокітника між передніми сидіннями, але це буде вже занадто для просто хорошої фермерської машини.
Трохи зручніше сісти в Mitsubishi L200 допомагає базова функція регулювання керма як за висотою, так і за глибиною, що доволі непогано як на пікап.
Кермо обшите звичною для автомобілів Mitsubishi шкірою. Причому біля спиць є навіть імітація перфорації, що додає інтер’єру більшої респектабельності, як і дизайн самого керма, що відрізняється від молодших ASX і Outlander. Серцевина керма пластикова, хоч там і є імітація прострочки, та й на дотик цей пластик дійсно здалека нагадує шкіру. Важіль КП також обшито шкірою – виглядає грубо, але пікапу це личить.
Задні двері дещо вужчі, ніж передні, тож мої пасажири жалілися на незручність посадки й туди, хоча я суттєвих відмінностей не помітив. А от сидіти ззаду зручно буде не дуже високій людині: при зрості 1,8 м., сидячи скраю рівно, голова чухається об дах, незважаючи на спеціальне виштампування в обшивці стелі. Посередині ж все зовсім сумно – тут навіть спинка й подушка виштовхують тебе, ніби виганяючи з заднього ряду. Але для ніг на будь-якому місці простору більше, ніж достатньо. Практичним виглядає набір гумових килимків, які йдуть разом із оснащенням Shogun: вони мають поверхню з безліччю канавок, які затримують на собі бруд чи сніг. Однак немає чітко виражених стінок по їхньому периметру.
На спинці заднього ряду сидінь Mitsubishi L200 є петля, за допомогою якої спинка відкидається вперед. Звісно, за рахунок цього не збільшується багажний простір кузова, бо задній борт кабіни суцільний. Однак за спинкою заховали дорожню сумку від виробника, а також домкрат. Знаючи гонор українських журналістів, імпортер вочевидь докинув про всяк випадок ще й саперну лопатку доволі великих розмірів. Ясна річ, складна спинка надається вже з базової комплектації.
Стандартно бортовому комп’ютеру відведено місце внизу екрану між циферблатами панелі приладів. Зокрема, там можна переглянути середні витрати пального і запас ходу.
За безпеку пасажирів Mitsubishi L200 у разі ДТП, як і в будь-якого іншого топового Mitsubishi, відповідають фронтальні водійська (в серцевині керма) і пасажирська (над речовим відсіком) подушка безпеки, бокові подушки для переднього ряду, заховані за пластиковою кришкою у боковині спинок сидінь, шторки безпеки для обидвох рядів у центральних стійках даху, а також спеціальна колінна подушка під валом керма, покликана захищати одну з найбільш травмованих зон під час ДТП – ноги. Однак у базі покупець отримує лише фронтальні подушки.
Паски безпеки для переднього ряду Mitsubishi L200 оснащені переднатягувачами, а от на задніх вони, на жаль, відсутні.
З базової версії на підлокітнику водійських дверей, оздобленого глянцевим пластиком (до речі, не дуже практичне рішення – вже на тестовому авто він був дещо подряпаний), знаходиться блок кнопок електросклопідіймачів усіх дверей. Вони травмобезпечні, щоправда, лише водійський має автоматичний режим. На цю особливість вказує біла піктограмка на відповідній кнопці. До речі, й на дотик водійський склопідйомник можна знайти за допомогою спеціального виступу на тій же кнопці. Перед нею – перемикач блокування пасажирських склопідйомників.
Блок управління електроприводом зовнішніх дзеркалець заднього огляду в Mitsubishi L200 розташований на передній панелі, а не на дверях. Стандартний «міцубісівський» набір кнопок і перемикачів включає в себе вибір регульованого дзеркальця слайдером і пульт регулювання за чотирма напрямками. За бажання, дзеркальця можна примусово скласти електроприводом окремою кнопкою. Самі вони надзвичайно великі й зручні, хоча чого ще можна очікувати від великої комерційної машини.
Нарікань на датчики дощу й світла Mitsubishi L200 у мене немає. Якщо зі світлом якихось проблем я ще ні в кого не зустрічав, то з вчасною роботою склоочисників питання були. Та не до цього пікапа.
Наразі мультимедійна система Mitsubishi останніх років є слабким місцем автомобілів, у тому числі й L200. На її архаїчність вказує навіть те, що абсолютно аналогічний перелік функцій є в аудіосистемі базової комплектації. Від її створення чомусь зробили акцент на трьох типах радіохвиль – низькочастотних, середньочастотних і високочастотних – можливо, через орієнтацію на американський ринок, де цей функціонал буде запотребованішим. Власне, звертає на себе увагу той широкий діапазон комірок, куди можна записати радіостанцію, що складається з двох вкладок. Є також приймач CD, що здатен зчитувати MP3, однак особисто я вже дисками не користуюся доволі давно, притому, що на них у мене залишилося багато хорошої музики. Як і на попередніх Mitsubishi, звучання 6 динаміків не стало одкровенням, хоча, по-перше, це комерційний пікап, і тут треба слухати мотор, а, по-друге, сама система з вищевикладених причин навряд повністю експлуатує функціонал динаміків. На передній панелі мультимедійки є лише слот для дисків, тач-скрін, який на зараз уже важко назвати великим, і регулятор гучності, в який вмонтовано кнопку вимкнення. Є також кнопка Menu, за допомогою якої можна швидко перестрибнути в корінне меню. На лівій спиці керма організовано кнопки керування аудіосистемою. Перемикачем вгору-вниз можна змінювати гучність, кнопкою Source – джерело програвання, а «стрілочками» – трек або радіостанцію. Та головне, що мене збентежило – це по суті непрацююча система Bluetooth, яка просто не розпізнає (наскільки я можу судити з багаторазових спроб із різними пристроями) сучасні смартфони. Припустивши, що це я каліка і не можу розібратися з функціоналом, зазирнув в інструкцію по експлуатації. Однак виявилося, що алгоритм моїх дій був правильним. Зазначено, що система може сприймати не всі телефони. Однак в усьому цьому негативі я все ж бачу кілька дуже позитивних моментів. По-перше, уже в базі є USB-порт, розташований під блоком кліматичної системи, а з флешки в наш час музику слухають частіше, ніж з іншого носія. По-друге, зображення з камери заднього огляду загалом виправдовує застосування відносно великого тач-скрін без кнопок. По-третє, цього року в Україні вже було презентовано новинку – Mitsubishi Eclipse Cross – і мушу сказати, що, на перший погляд, його мультимедійна система – це суттєвий крок вперед. Спробуємо в цьому переконатися пізніше, перевіривши її роботу власноруч. У будь-якому разі для мене це означає те, що, можливо, ще на нинішньому поколінні L200 встановлять сучасніше начиння.
Аналогічний блок клімат-контролю ми зустрічали на раніше випробовуваному Mitsubishi Outlander з тією різницею, що на Mitsubishi L200 він має лише одну зону. Відповідно круглі кнопки з боків виконують дещо відмінну функцію: якщо ліва має такий же функціонал, то права відповідає тут за швидкість вентилятора. Між ними розташовано монохромний екран кліматичної системи. Решта кнопок розміщені в два ряди. На верхньому – увімкнення кондиціонера і зміна напрямків обдуву. На нижньому – активація режиму рециркуляції повітря, увімкнення прискореного обігріву лобового скла, клімат-контролю, обігріву заднього скла (стоїть з бази, незалежно від типу кліматичної системи) і вимкнення системи взагалі.
Примітно, що вже з бази в Mitsubishi L200 встановлено обігрів передніх сидінь. Його кнопки знаходяться під блоком клімат-контролю, хоча доступ до них легкий і відкритий, та й підігрів двоступеневий. Самі кнопки виглядають як далекий «привіт» із XX ст., однак на такому великому й маскулінному автомобілі вони дуже доречні. Також, залежно від обраного ступеню нагріву, відрізняється і колір індикації – якщо режим Low, то світитиметься зелена лампочка, якщо High – то помаранчева.
Неприхована брутальність Mitsubishi L200
Останнє покоління Mitsubishi L200 отримало повністю новий двигун. Це, знову ж таки, дизель, причому подібного об’єму – 2,4 л. Вибір силових агрегатів можливий лише з-поміж різних рівнів форсування одного мотора: тестовий автомобіль мав 154 к. с. і 380 Нм., та є й потужніша версія, яка пропонується лише в максимальній комплектації – на 181 к. с. Якщо порівнювати звук двигуна з тим, як подібні агрегати звучать на інших цивільних машинах, то на L200 він доволі таки надокучливий і монотонний. Відчуття того, що ти їдеш на комерційній моделі не втрачається, хоча в міському режимі, піднявшись вручну до найвищої передачі, цей звук можна й заглушити й мотор взагалі не буде чутно. Вібрації від двигуна також присутні, хоча вони очікувані та некритичні. Турбодизель жодним чином не провокує їхати різко, швидко чи у рваному режимі. Навпаки, натиснувши на педаль газу, його реакція настільки квола й непевна, буцімто він уточнює: «Привіт! Як справи? Чим займаєшся? А, ти хочеш розігнатися? А точно треба? Давай пізніше, бо я зараз трохи не в настрої. Давай краще просто розслабимося і спокійно перевеземо цю картоплю із села додому». І ти мимоволі погоджуєшся з мотором: дійсно, навіщо гнати, це ж не спортивна машина – це пікап. Натомість неважливо, яким би був підйом, можна, сильно не натискаючи педаль газу, впевнено задертися нагору. Нехай повільно, зате саме ВПЕВНЕНО! Можливо, у вас з’явилося питання – а коли ж мотор буває в настрої? Коли натиснете газ у підлогу. Ви отримаєте непогане прискорення, яке дозволить швидко закінчити маневр з пафосним звуком підвищених обертів. Однак постійно так їздити відверто некомфортно. Я ліпше зберу за собою чергу «поспішаючих», ніж буду мордувати прискореннями 2,4-літровий дизель.
Справлятися з велетенським крутним моментом турбодизеля покликана 5-ступенева автоматична коробка передач. Від неї не очікуєш занадто різкої й жвавої роботи, однак пауза між перемиканнями не настільки суттєва, щоб це створювало дискомфорт. Єдине що на старті зі світлофору хотілося б кращої реакції. Традиційно для Mitsubishi, коробка має ручний режим з дублюванням його на підкермових пелюстках. Штовхнувши важіль вперед у такому режимі – підвищуємо передачу, назад – знижуємо. Цей режим допомагає потримати двигун на високих обертах, коли задираєшся нагору, або ж навпаки – під час нешвидкісного спуску стримувати авто, штучно понижаючи швидкості.
Mitsubishi L200 оснащено чесним повним приводом Super Select 4WD, який встановлюється на всіх машинах, крім базової комплектації. Він настільки чесний, що зародився ще тоді, коли люди лише ставали прямоходячими. Хіба що немає «палки-перемикалки», як це було в Mitsubishi Pajero Sport минулого покоління. Тут уже встановлено сучаснішу шайбу, яка трохи приглушує враження справжньої чоловічності, але дає можливість слабкій статі хоча б щось покрутити в машині, не порвавши собі м’язи. У перших трьох положеннях – задній привід, автоматичне під’єднання у випадку пробуксовки і жорсткий розподіл тяги між вісями – шайба ковзає легко. А от для четвертого – для руху на невеликих швидкостях із заблокованим диференціалом – встановлена система захисту від дурнів, адже останній режим не можна використовувати на швидкості більше 40 км./год., а дехто взагалі радить не розганятися більше 5! Захист полягає в тому, що перед наступним поворотом шайби її потрібно втопити вниз. Причому його можливості доповнено дуже корисною функцією примусового блокування заднього міжколісного диференціала. Однак із ним авто також не може їхати на значних швидкостях – не більше 40 км./год. Взагалі цю функцію рекомендується активувати лише для того, щоб вибратися з конкретної грунтової або снігової пастки. Опісля варто одразу його вимикати. До того ж не рекомендується зайве крутити передніми колесами в сторони – спокійно вибралися, вимкнули режим «Монстр бездоріжжя» і поїхали далі. Із власного досвіду скажу, що перед використанням можливостей повного приводу, потрібно його вивчити. Декілька разів ледве не завів машину в безвихідне положення суто через те, що не до кінця усвідомлював, який режим і де краще працює, а просто поклався на брутальну механіку L200. Що ж, якщо з машиною спілкуватися неввічливо, вона може й послати подалі.
Підвіска автомобіля не відрізняється м’якістю. На невеликих швидкостях і на рівних дорогах зайвого дискомфорту не буде, однак на горбистій дорозі Mitsubishi L200 не буде надто церемонитися з пасажирами. Якщо поводитиметеся з машиною неакуратно, на зайву толерантність з її боку сподіватися також не варто – вона без роздумів відбиватиме вам нирки. Але на те подібні авто й розраховані – вони призначені для справжніх чоловіків, які не бояться брудної роботи і складних умов. А дівчата з налакованими нігтями нехай краще обирають міський кросовер ASX. Особливий дискомфорт з’являється під час проїзду лежачих поліцейських – передня підвіска ще непогано справляється, а от задня ресорна потребує реального завантаження, а не пустого кузова. Особливе відчуття з’являється тоді, коли повільно проїжджаєш міждворовими проїздами, а в тебе ззаду поскрипують ресори. Почуваєшся таким собі американським ковбоєм, якого водночас бояться і поважають через силу й працьовитість; який зможе легко загнати всіх міських мустангів у загін.
Ясна річ, і кермо неспортивне, однак завжди чітко розумієш, наскільки повернені колеса й куди прямує автомобіль. Між іншим, саме кермо відрізняється від того, що стоїть на Mitsubishi ASX і Outlander. Воно має дещо різкіший і грубіший дизайн, який підходить до загального міцного стайлінгу пікапа. Єдиний мінус – 4 спиці. Тримати кермо по діагоналі, як я люблю, вже не виходить. Таку машину в швидкісних поворотах може й кинути за межі дороги, тому тут дуже доречна активна система стабілізації курсової стійкості (MASC). На тестовому пікапі було встановлено фаркоп разом зі штекером для причепа. У такому випадку на дорозі має бути безпечніше і за рахунок системи стабілізації під час перевезення причепа (TSA). Попри наявність фаркопу, самого причепа немає, тож перевірити систему в реальних умовах було складно. Але я помітив, що кронштейн, на якому кріпиться штекер для причепа, був зі злущеною фарбою, а на голому місці була іржа, та й взагалі він підозріло хитався. Тому варто акуратно експлуатувати машину з таким допоснащенням або ж, може, Mitsubishi змінить в майбутньому його постачальника.
Спершу я чомусь вирішив, що Mitsubishi L200 просто зобов’язаний мати дискові гальма на обидвох вісях, однак один погляд через спиці задніх дисків усе поставив на свої місця – ззаду барабани. І, справді, це ж здебільшого комерційний пікап, покликаний перевозити вантажі до 1 тонни на далекі відстані. Причому не на скажених швидкостях, а на… фермерських. І в такому випадку барабанних гальм повністю вистачає, та й зрештою – вони надійніші! На сніжному покритті, яке я встиг застати під час тест-драйву, під час відносно різкого гальмування гарно себе показала антиблокувальна система гальм (ABS), яка не давала колесам ковзати по покриттю. Поряд з ABS працює також система електронного розподілу гальмівного зусилля (EBD), що доволі доречно за умов використання тих же барабанних гальм на двотонному пікапі. До обов’язкового комплексу безпеки всіх L200 входить і система допомоги при екстреному гальмуванні (BA), як і динамічна система контролю гальмівних зусиль (MATC). Безумовно, крутного моменту в 380 Нм навіть для 2-тонного пікапа вистачає, щоб двигун починав потихеньку тягнути машину вперед зі світлофора. Але іноді, на особливо крутих підйомах з тими ж світлофорами, відчував роботу функції допомоги під час старту на схилі (HSA), коли чиясь невидима рука ніби підтримувала машину, поки переносиш ногу з педалі гальм на газ. Причому у випадку з автоматом ця функція буде менш запотребованою, ніж із механікою. І покупцям базових версій можна не хвилюватися – система стоїть стандартно.
Круїз-контроль на Mitsubishi L200 керується з правої спиці керма. Кнопкою унизу він активується, а перемикачем встановлюється необхідна швидкість. Крок зміни швидкості складає приблизно 1 км./год. Кнопка Cancel повністю деактивує роботу системи.
Позитивні й негативні сторони Mitsubishi L200
Якщо у вас невелика сім’я, то проїхавши кілька кілометрів на пікапі Mitsubishi L200 ви навряд залишитеся задоволені. Жорстка підвіска, відсутність нормальної кількості об’ємів для поклажі в салоні, повністю відкритий вантажний відсік, дещо гучний двигун – ці характеристики навряд описують сімейну машину. Крім того випадку, коли ви проживаєте в селі з поганими дорогами. Тоді відкриваються зовсім інші характеристики машини: тяговитий двигун, висока посадка, класичний і надійний повний привід з жорсткими блокуваннями, великий вантажний відсік, задні барабанні гальма. Врешті-решт, усі дилери пропонують кунги для відсіку, тож важ багаж буде захищено. У протилежному випадку – ваш вибір або Mitsubishi Outlander або Mitsubishi Pajero Sport, який ми також спробуємо випробувати.
Насамкінець, що стосується Mitsubishi L200, ціна його наразі акційна. Причому це стосується саме варіанту в обвісі Shogun. Станом на 24.07.2018 року вартість становить 931 000 грн. в комплектації Intense, тобто саме такої, яка була в нас на тест-драйві. За інформацією імпортера, це аж на 110 000 грн. дешевше стокової ціни. Як на мене, то така знижка справді майже дорівнює ласощам.
Mitsubishi L200, характеристики технічні |
|
Характеристики кузова | |
Довжина/Ширина (з дзеркальцями)/Висота (враховуючи рейлінги), мм. | 5285/1815/1780 |
Колісна база, мм. | 3000 |
Дорожній просвіт, мм. | 205 |
Довжина/ширина/висота вантажного відсіку, мм. | 1520/1470/475 |
Об’єм паливного баку, л. | 75 |
Характеристики двигуна | |
Об’єм, куб. см. | 2442 |
Потужність, к. с. / об./хв. | 154/3500 |
Крутний момент, Нм / об./хв. | 380/1500-2500 |
Ходові характеристики | |
Витрати пального місто/траса/середні, л./100 км. | 8,9/6,7/7,5 |