Україна: навіть не сподівайтеся на дешеві автомобілі

Українська влада продовжує залякувати населення страшилками про неминуче подорожчання комунальних послуг, цін на продукти харчування і вартості пального, які потихеньку зрівнюються з європейськими. Причому лякає, незважаючи на те, що першопричиною всього цього здорожчання являється у першу чергу саме влада. Тим не менше згаданими “обставинами” пояснюють неможливість здешевшання автомобілів в Україні, ігноруючи ту просту аксіому, що чим дешевший товар, тим більше людей його купують, залатуючи дірки навіть у такому дірявому мішку, як бюджет. Тому в нашій країні з’являється все більше автомобілів на єврономерах, а їх лише за даними сайту автономер ру 47266 екземплярів. Мото на єврономерах, звісно, набагато менше, але також вистачає.

Та у бідного населення немає можливості підтримувати економіку країни, купуючи дороговартісні нові авто за наявними цінами, тож, загнані владою у жорсткі рамки, люди починають шукати різні схеми, які навіть ведуть до порушення законодавства, щоб отримати змогу їздити на автомобілі за справедливу ціну. Та й слід розуміти, що закон – це також суб’єктивне рішення 450 людей, які дуже віддалені від потреб більшої частини суспільства, тому це ще велике питання, чи відповідає поняття українського закону, як тому засобу, що повинен утримувати суспільство у певних цивілізованих рамках та дотримувати справедливості для кожного. Ще на початку цього року ситуація з автомобілями на єврономерах не виглядала настільки критичною, а вже зараз вийти на вулицю і не побачити машину-“литовця” складно, адже за неофіційною інформацією вже зараз кількість нерозмитнених авто на території України складає близько 3 млн., а це майже дорівнює усьому населенню столиці.

З-поміж недоліків, які вирізняють у схемі привозу авто з Європи – несплачені податки (які все одно незрозуміло куди йдуть) і ДТП, у яких важко встановити реального винуватця (через відсутність реального власника авто). Та з моральної точки зору можливість купувати автомобіль за справедливою ціною не легітимізує виключно держава, і зазначені недоліки – виключно провина держави, яка не може зрозуміти, що з лібералізацією економіки відбувається саме її ріст.

Усі відповіді, як завжди, лежать на поверхні. І про це говорять навіть “експерти”, які зазвичай виголошують тільки оплачувану інформацію.

Наприклад, політолог Олександр Радчук прямо говорить, що тут грає роль принцип так званого захисту українського виробника. З іншого боку чомусь вважається, що підвищення ставок має наповнювати бюджет, коли насправді це зумовлює подальшу тінізацію економіки, адже ніхто у здоровому глузді не зможе вести бізнес у таких умовах. Відповідно середньовічний протекціонізм і бездарне ведення економіки владою не дозволяє українцям купувати авто за адекватними цінами. Разом із тим напівдержавний ЗАЗ під керівництвом чиновника за духом Васадзе вражає кількістю вироблених автомобілів. Усього 4 тисячі. Врахуйте загальний попит на автівки і порівняйте з загальною кількістю виготовлених авто, причому з них більша частина спродукована методом крупновузлового збирання. Інакше кажучи, це здебільшого корейські машинокомплекти, які остаточно збираються в Україні, тобто це взагалі не українська продукція. Відповідно такий продукт аж ніяк не можна назвати українським, це лише підміна понять. Та є однак і заводи, які дійсно виготовляють транспортні засоби саме української марки. Мова передусім про автобусні заводи, щоправда, вони належать Президенту України Петру Порошенку, а це вже прямий вияв монополізму і корупції. Відповідно ми маємо протекціонізм не українського виробника, а власності влади. Легітимність відмазки по бюджету також натягнута. Ще жодна країна не збагатилася, обкладаючи громадян і бізнес шаленими податками. То виходить потреби сплачувати високі податки немає? Виходить, що ні, адже зменшивши те ж ввізне мито, на ринок України буквально повалить товар, за який кожного разу сплачуватимуть у повному обсязі й за рахунок кількості ввезених авто бюджет наповнюватиметься краще, ніж за високих податків. І тоді автомобіль зможе перетворитися з предмету роскоші у засіб пересування. А світова практика показує, що чим мобільнішими стають люди, тим краще розвиваються економічні й бізнес-процеси. Врешті-решт, яке б не було ставлення в українців до наших туристичних пам’яток, але по Україні розкидано безліч цікавих рекреаційних зон, куди людина на хорошому авто зможе доїхати, розвиваючи таким чином ще й туристичну сферу. До того ж проїхавшись останнім часом українськими заміськими трасами, я помітив, що значну кількість авральними темпами повністю перекладають, тож інфраструктура розвивається, не в останню чергу за рахунок кредитів МВФ, за якими тепер жорсткіше слідкують за кордоном. Тож вартість розмитнення цілком можна суттєво зменшити, враховуючи зазначені фактори.

А от той, хто раніше сам розпилював державні ресурси і не давав простим людям послаблень – колишній міністр економіки України, голова спостережної ради Української державної іноваційної компанії та президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий – тепер уже заявляє, що, дійсно, високе ввізне мито необхідно зменшувати. Наприклад, рекордні ціни на авто в США, навіть у Європі дорожче, однак все одно на ближньому заході вони в рази дешевші. А різниця з ринком США тоді взагалі колосальна. Реально, високе мито і додаткові акцизи – це лише побори на користь владної верхівки. Паралельно вирішується й друга проблема – бідними людьми легше керувати, бо вони тупіші. Тож від нижчого мита залежать і статки українців, як би це дивно не звучало. Адже звичайна людина не здатна заплатити всі законні податки, бо у неї просто немає на це грошей, а на митниці вона просто дає хабаря митнику, який закриває очі на деякі недоліки. І схоже, що справа зміниться природнім шляхом, адже кількість власників авто на єврономерах стрімко зростає і скоро переросте в критичну масу.

Передісторія питання про автомобілі на європейських номерах

Лановий також зазначає, що близько 1995 року українським Парламентом було прийнято закон, яким закладалося підрунтя для розвитку українського автомобілебудування. Звісно, єдиним практичним результатом цього закону стало підвищення мита на ввезення автомобілів з-за кордону. Тоді ще намагалися якось формально приховувати реальні наміри, тож довго й нудно розписували рівень мита навіть відносно потужності двигунів. Вважалося, що закон мусив діяти близько 4-5 років, щоб ЗАЗ мав змогу наростити потужності й збут. Але ЗАЗ не те, що нарощувати потужності не зміг, йому й стояти не дуже вдавалося. Як наслідок, виплеканий ЗАЗ продали корейцям з Daewoo, які й самі лише нещодавно зайнялися автовиробництвом, та вони згодом збанкрутували. Тоді ЗАЗ став жертвою вже олігархічної структури УкрАвто. Та з нормами про захист виробника так нічого й не зробили. Очевидно, що якщо за 5 років у заводу нічого не вийшло, то й зараз не вийде, бо конкуренція щораз жорсткіша. Відповідно ЗАЗу сміливо треба дати можливість померти і відключити цей життєвий аппарат у вигляді податків. У той же час, кліпаючи тупими очима, жирні можновладці роблять вигляд, що це колись має спрацювати. Відповідно, скільки є незалежна Україна, стільки й підтримує вона нещасний ЗАЗ. Щоправда, усі бонуси йдуть грузинському бізнесмену-невдасі, який так і не зміг створити щось дійсно вартісне.

Попри це постійно можна спостерігати за тим, як у Верховній Раді час від часу з’являється закон, зорієнтований саме на автомобільний ринок.

Згадайте ціну морально застарілих Ланосів і ще більш відсталих Сенсів. Та ціна на новий автомобіль лежить на поверхні, а от зрівняти ціни на запчастини складніше, однак відомо, що вони теж суттєво завищені. Багато автомобільних сервісів користуються безграмотністю українців, сплачуючи податок на додану вартість лише один раз, перевозячи запчастини через кордон. У той же час кожен клієнт майстерні сплачує ПДВ вдруге, оскільки на сервісі в чеку його часто ще раз прописують, буцімто ПДВ ще не включено у вказану ціну деталей. Відповідно кожен власник авто, може платити менше, якщо помітить таку незаконну вимогу з боку СТО. Але проблема на цьому не закінчується, адже податківці, знаючи про ці нюанси, не накривають майстерні. Адже ДФС, стверджує Лановий, має з цієї схеми зиск. Наприклад, на станціях Васадзе діє абсолютно аналогічна схема. І вони не мають навіть морального права завищувати ціни на свою роботу чи продукцію, оскільки всю нерухомість і виробничі потужності в 1990-х вони отримали від держави за копійки. Усе давно розібрано, і діє джентльменський договір, що ніхто не чіпає награбоване майно іншого. Тож і державного контролю не може бути. Про правоохоронні органи взагалі марно говорити, бо вони давно себе дискредитували і скоріше будуть співпрацювати як ДФС. Про митну службу також зайве говорити – вона за корумпованістю поділяє перше місце з правоохоронцями. Ну а про бидло, український народ, взагалі не варто згадувати – вони повстають лише за збігу якихось випадкових обставин, до того ж виставляють абсолютно безглузді вимоги, які не руйнують причину того, що сталося.

З усіх цих причин і живе схема ввезення автомобілів і мото на європейських номерах. Тому небезпідставно з екранів телевізорів починають жартувати про те, що скоро усі АА, ВХ, АВ номера та інші зникнуть і залишаться лише європейські. Та всі автомобільні номера матимуть вже не дві кириличних, а три латинських літери.

У більшості випадків така схема полягає в тому, що організовується спеціальну компанію, яка продає громадянам України автомобіль з Європи, оформлений, наприклад, на литовське підприємство, а новому “власникові” передають документи (довіреність), буцімто він працює на таку компанію. За іншою схемою автомобіль оформлюється на резидента ЄС, який і ввозить машину на територію України, після чого українцю надають право користування цим транспортним засобом. Хоч із правової точки зору такі схеми майже чисті, та новоспеченому власникові насправді вони не надають права власності. Цілком імовірно, що такими схемами користуються, зокрема, і ті, хто призвів до їхньої появи. Якщо спробувати створити список компаній, що займаються пригоном автомобілів з Європи, то вийде чималий аркушик паперу. Багато іноземців, знаючи про такі потреби українців, вже мають свій бізнес, допомагаючи завозити авто в Україну. На кожному такому іноземцеві висить іноді кілька сотень автівок. Інакше кажучи, налагоджена чітка система, за якою працюють по ввезенню подібних авто. Якщо її досі не прикрили, то очевидно, що вона взаємовигідна усім.

Потроху держава починає здаватися, наприклад, ввели пільгове розмитнення авто з нормами токсичності вище Євро V.

Звісно залишається можливість розмитнити автомобілі з нормами токсичності Євро III i IV, щоправда, це буде невиправдано дорого. Відтак, під час ввезення авто вишукують ті моделі, що вже відповідають стандарту Євро V. Цілком імовірно, що й можливості дешевшого ввезення автомобілів з Євро V не було б, якби це не було вимогою під час підписання асоціації, повідомляє Радчук. Принаймні, схожі пояснення виходили з боку Уряду, Парламенту і Президента. З іншого боку, аналогічних вимог для Литви, звідки й возиться більшість європейців, немає. Тут уже незрозуміло, до кого ставити питання – до європейських партнерів чи до владної верхівки нашої країни. Та пільгове розмитнення триватиме не вічно – кінцевим строком дії пільг на авто з Євро V є кінець 2018 року. З іншого боку, суттєво дешевими в Європі є автомобілі саме з двигунами Євро IV. Відповідно, якщо ввозити такі машини в Україну, то це вже буде набагато дорожче. По факту ціна зростає приблизно вдвічі.

Як розмитнюють автомобілі на європейських номерах в інших державах

Та є обгрунтовані сумніви щодо необхідності будь-якого перешкоджання ввезенню автомобілів будь-якого типу на територію тієї чи іншої країни, адже Україна не перша держава, яка проходила шлях приєднання до Євросоюзу та, зокрема, свого економічного становлення.

Дуже цікаво придивитися до Молдови, яка нещодавно стала членом ЄС. Їм, можливо, пощастило, адже на цій маленькій території свого автомобільного виробництва ніколи не було. І розмитнення автомобіля ніколи не перевищувало 10% його вартості… З іншого боку, екологічні обмеження діють і тут, повідомляє політолог Радчук. Та допускалися авто не тільки з Євро V, але й Євро IV. Умовно, за ціни машини в 5000 євро, його розмитнення ставало в 500 євро, а за оформлення бралося близько 200 євро. Різниця з Україною, яка має своє дітище ЗАЗ, очевидна. Наприклад, за вартості машини з-за кордону 3000 євро, розмитнення, податки і оформлення складуть ще близько 3,5-4 тисяч євро.

Тому-то власники вже завезених автомобілів на єврономерах вимагають від влади зробити систему справедливою для простої людини, і депутати Верховної Ради були змушені піти на незначні поступки – наразі лише підписано меморандум. Але схоже, що проблема вирішуватиметься, якщо взагалі буде вирішуватися, тільки коли депутатів притиснуть самою кількістю власників, яких і так стає щодня все більше.

Дійсно, лише з початку 2017 року зареєстровано близько 20 законопроектів, повідомляє Радчук, покликаних створити єдині правила у сфері пригону авто. Тепер же підписано і меморандум. Відповідно, ситуацію поки не сплавляють на гальмах. Та насправді, попри таку велику кількість законопроектів, досі незрозуміло навіть те, чи спростять життя існуючим власникам таких автомобілів, чи спростять ввезення майбутніх авто. А вирішальним може стати вирішення саме цих двох питань разом. Так, наприклад, у першому випадку з’явиться прецедент відвертої несправедливості, коли виявиться, що певній категорії людей пощастило більше, ніж іншим, які заплатили повністю всі податки. Якщо паралельно вирішать і питання майбутнього розмитнення, тоді можна говорити про коректність реформи. Та небажання спрощувати українцям життя таке велике, що сам процес може суттєво затягуватися. Так, наприклад, Кабмін легко міг би легалізувати вже завезені авто простим своїм указом, але цього ніхто не робить. Усе тому, що в БПП є багато лоббістів так званих українських автовиробників, які насправді майже нічого не виробляють, а те, що роблять, виглядає як відвертий брухт, до того ж Комітет з митної політики очолює депутат з того ж таки БПП. Тому об’єктивно ніхто не прагне всерйоз вирішувати питання авто з єврономерами. Та й ворушити бджолине гніздо також ніхто не хоче, адже до виборів за політичними мірками залишилося дуже мало. Тож слід очікувати, що які-небудь зрушення, якщо вони можливі, почнуться аж через рік.

Цілком вірогідно, що українці купуватимуть автомобілі в Україні ще близько року за дуже завищеними цінами, які існують зараз.

Лановий також вважає, що навряд для простого українця щось суттєво зміниться і його змушуватимуть купувати задорого авто, що мають номера України. І це зрозуміло, адже владна верхівка традиційно не реагує на будь-що, навіть якщо це відбувається під її носом (згадаймо мітинги 2013 року та й нещодавній мітинг на чолі з грузинським невдахою також підходить). Насправді легше заховатися вдома або в кабінеті, озброїтися Нацгвардією і поліцією та займатися подальшим розкраданням країни. Немає взагалі бажання щось змінити, тож законопроект 5567 скоріше всього буде ще довго лежати і покриватися пилом, і авто та мото на європейських номерах не здобудуть бажаної легалізації. Адже, як говорилося вище, багато посадовців користуються можливістю взяти хабара у схемі ввезення автомобілів з Європи. Попри досвід партії Регіонів, сучасну владу це нічого не навчило. З іншого боку, відверто ігнорувати мітинги і зібрання також бояться, тому реакція є мінімальною. Побачимо, що буде далі…

Дізнавайтеся також про черговий колосальний дорожній проект, задуманий нашою владою та іноземними інвесторами!