Протягом останніх десятиліть або можна сказати й століть Україну важко назвати багатою країною. Навіть більш-менш упішною її назвати неможливо. Це породжувало різні химерні звички у населення нашої країни. Про одну з них ми розповімо в нинішній публікації. Так, нещодавно виявили російський автомобіль ВАЗ-21063, який ретельно заховав у своєму гаражі його перший власник. Повністю оригінальну машину знайшли в місті Нікополі. На перший погляд машина не являє з себе чогось незвичайного – 1990 року випуску, пофарбована у доволі неприємний бежево-коричневий колір. Такі машини навіть для 1990 року вже були архаїзмом. Однак для збіднілої радянської людини, яка потратила на цю гору брухту 9074 радянських рублі (в той час дуже великі гроші), цей автомобіль виявився заповітним. Певної ексклюзивності йому додавало експортне виконання 1300SL. Оформили купівлю 3 липня 1990 року, проїхали 159 км. і… все. На цьому історія машини закінчилася. На облік машину не ставили, відповідно реєстраційних номерів вона також досі не має.
Через велику вологість повітря салон фактично повністю покритий пліснявою
Оскільки починалися буремні 90-ті, їхній вплив вочевидь було відчутно вже 1990 року, тож власник, занепокоєний безпекою свого авто просто заварив сталеві ворота гаража. Доступ всередину таки залишили – через невеликі бокові двері для людини, однак аби вигнати машину на вулицю потрібно болгаркою зрізати зварювання. Власник також зняв переднє ліве колесо, вийняв запасне з багажника, і, ймовірно, щоб “відпочивала” підвіска, поставив авто на домкрат, а під передній бампер поклав купу якогось каміння.
Єдині документи, які є на цей автомобіль
На машину фактично немає документів, є тільки довідка-рахунок радянського зразка. З огляду на дату купівлі автомобіль стояв без виїзду близько 26 років. Ясна річ, усі деталі оригінальні. Щоправда, пластик доведеться довго відчищати, оскільки через високу вологість повітря утворився значний шар плісняви.
Своїм ходом автомобіль проїхав лише 159 км.
Не так добре збереглися й вузли під капотом, де відбулося значне окислення роз’ємів. Дуже багато агрегатів у корозії, відповідно їх уже доведеться в найкращому випадку сильно чистити або ж взагалі міняти, через що втратиться унікальність авто. Але акумулятор ще заводський, радянського зразка. Та зрозуміло, що після 26 років навряд він перебуватиме у робочому стані. Тут стоїть не дуже потужний (якщо вагалі можна говорити про потужність відносно радянських авто) 1,3-літровий двигун всього на 64 к. с. Для порівняння, це лише на 10 к. с. більше, ніж в української Таврії, яка має значно менші розміри й вагу.
Приблизно так мала виглядати жива машина після купівлі
Ми вже говорили про неприємний відтінок фарби, яка виявилася насправді спеціальною експортною марки Sadolin. Скупа сльоза падає з очей, коли бачиш невелику банку подібної фарби в багажнику, імовірно для того, щоб постійно підфарбовувати сколоті місця, яких не могло б не бути, враховуючи наші запилені й неякісні дороги з купою каміння. Та цьому екземпляру ця банка не знадобилася – фарба й досі у відносно хорошому стані.
В багажнику лежала баночка тодішньої фарби Sadolin, якою можна було підфарбовувати сколи на кузові машини
Гума абсолютно нова, анінаскільки не зношена. Зберігся також заводський набір інструментів знадписом Made in USSR, гумові коврики, а також паски безпеки для задніх пасажирів, які власник мусив прикручувати сам – так вони безвільно лежать на задньому сидінні. Яка мораль у цьому всьому. У тому, що люди залишають в гаражі свої машини, а потім, за чверть століття їх знаходять, немає нічого поганого. Це відбувається і за кордоном. Але порівняйте, які автомобілі зберігають там і які у нас. Стає соромно за наших людей і за нашу країну. Ми настільки бідні, що для нас цінністю являється відвертий металобрухт. Тож залишається побажати нашим людям будь-якими моральними способами заробляти гроші й таким чином ставати цивілізованішими, навіть якщо для цього треба покинути свою країну. Вона вам нічого не дала, щоб бути їй винним. Більше того, вона продовжує забирати найцінніше – життєвий час, протягом якого ви могли би радіти життю й забезпечити гідне існування своїй родині. А потім повертайтеся й заварюйте гаражі з Maserati й Ferrari!
Читайте також, як зберігаються в наш час справжні легенди українських маршрутних перевезень – автобуси Ikarus.
